Початкова сторінка

Тарас Шевченко

Енциклопедія життя і творчості

?

30.01.1858 р. До К. Б. Піунової

30 січня 1858 р. Нижній Новгород

Любимая и многоуважаемая Катерина Борисовна!

Я сам принес вам книги и принес их с тем, чтобы вы их прочитали. Но вы, не прочитавши их, прислали мне назад. Как объяснить мне ваш поступок? Он ставит меня решительно в тупик, особенно, если принять в соображение наш сегодняшний разговор. Уж не ответ ли это на мое предложение? Если это так, то я прошу вас высказать мне его яснее. Дело слишком для меня важно. Я вас люблю и говорю это вам прямо, без всяких возгласов и восторгов. Вы слишком умны для того, чтобы требовать от меня пылких изъяснений в любви, я слишком люблю и уважаю вас, чтобы употреблять в дело пошлости, так принятые в свете. Сделаться вашим мужем для меня величайшее счастье, и отказаться от этой мысли будет трудно. Но если судьба решила иначе, если я имел несчастие не понравиться вам и если возвращенные мне вами книги выражают отказ, то, нечего делать, я должен покориться обстоятельствам. Но во всяком случае ни чувства мои, ни уважение к вам не изменятся, и если вы не можете или не хотите быть моей женою, то позвольте мне оставить себе хоть одно утешение – остаться вашим другом и постоянною преданностью и почтительностью заслужить ваше доброе расположение и уважение.

В ожидании ответа, который должен решить мою участь, остаюсь преданный вам и глубоколюбящий

Тарас Шевченко


Примітки

Подається за записом невідомої особи в щоденнику Шевченка 30 січня 1858 р. (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 104, арк. 70).

Вперше опубліковано в журналі «Основа» (1862. – № 5. – с. 19).

Вперше введено до збірника творів у виданні: Шевченко Т. Твори: В 2 т. – СПб., 1911. – Т. 2. – С. 301 – 302.

Приналежність тексту Шевченкові чи міра його участі в написанні листа не встановлені. Підпис «Тарас Шевченко» зроблений тією ж рукою, що й весь запис, в якому є виправлення й закреслені слова.

Я сам принес вам книги… – Захопившись К. Б. Піуновою, Шевченко прагнув розвинути її літературний смак, приносив їй книжки російських та західноєвропейських класиків (Пушкіна, Гоголя, Гете), разом з нею читав вірші російських поетів (В. Курочкіна, І. Крилова та ін.), слухав її декламацію (див. записи в щоденнику від 12 січня та 17 лютого 1858 р.). Згадувані в цьому листі книжки, які К. Піунова повернула непрочитаними, – можливо, «Губернские очерки» М. Є. Салтикова-Щедріна та кілька випусків альбому з репродукціями малюнків англійського художника-сатирика Уїльяма Хогарта (1697 – 1764). 2 лютого 1858 р. Шевченко передав ці книжки К. Б. Піуновій через її батька:

«…ее отец […] явился на мое приглашение по поводу письма Михайла Семеновича. Старик не высказал прямо своего мнения насчет моего сватовства, но согласился со мною, что ей необходимо чтение, и взял у меня “Губернские очерки” и несколько ливрезонов Гогарта» (див. запис у щоденнику від 2 лютого 1858 р.).

Уж не ответ ли это на мое предложение? – 30 січня 1858 р. Шевченко освідчився К. Б. Піуновій у коханні й попросив у її батьків згоди на шлюб. Згадка про це є в спогадах К. Б. Піунової, записаних її сином М. М. Шмідтгофом:

«В одно из своих постоянных посещений Тарас Григорьевич заявил мне, что ему надо сообщить что-то очень важное… Он попросил меня позвать мою мать и отца. Когда все были в сборе, Тарас Григорьевич обратился к моей матери и моему отцу со следующими словами (дословно помню все, как сказал он):

– Слухайте, батько и матко (он очень часто так называл моего отца и мать). И ты, Катруся, прислухай. Вы давно меня знаете, видите: вот я, какой есть, – такой и буду. У вас, батько и матко, есть товар, а я купец – отдайте мне Катрусю!

Сделанное Тарасом Григорьевичем предложение произвело ошеломляющее впечатление на всех. Я вся пылала, мысли мои путались. Как пойманный зверек, я смотрела то на Тараса Григорьевича, то на моих родителей и не знала, что мне делать! […] Но… грозные глаза моей матушки указывали мне на дверь, и я опрометью бросилась из дому, крича в ответ останавливавшему меня Тарасу Григорьевичу:

– Простите, Тарас Григорьевич, мне некогда! Мне надо на репетицию. Я не знаю, как папаша… – и убежала» [Литературный современник. – 1939. – № 3. – С. 203].

В ожидании ответа, который должен решить мою участь… – Батьки К. Б. Піунової були проти її шлюбу з Шевченком і всіляко йому протидіяли. Шевченко порвав з нею взаємини ще до свого виїзду з Нижнього Новгорода – після того, як вона, прохаючи допомогти їй вступити в трупу Харківського театру, водночас поновила свій контракт у Нижегородському театрі, чим поставила в незручне становище Шевченка і М. С. Щепкіна, які клопоталися за неї перед директором Харківського театру. Своє обурення Шевченко висловив у щоденнику 24 лютого 1858 р.: «Случайно встретил я Пиунову, у меня не хватило духу поклониться ей… Дрянь госпожа Пиунова! От ноготка до волоска дрянь!» В опублікованих згодом спогадах К. Б. Піунової відчутне її прагнення прикрасити своє ставлення до Шевченка.

М. М. Павлюк

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 6, с. 157 (текст), с. 437 – 438 (примітки).