Початкова сторінка

Тарас Шевченко

Енциклопедія життя і творчості

?

25.04.1858 р. До С. Т. Аксакова

25 квітня 1858 р. С.-Петербург 25 апреля 1858.

Чтимый и глубокоуважаемый Сергей Тимофеевич!

Еще на прошедшей неделе получил я ваше искреннее, драгоценное письмо и только сегодня отвечаю вам, мой искренний, сердечный друже. Простите мне эту грубую, непростительную и невольную невежливость. Грех сей случился потому, что я до сих пор еще не могу вырваться из восторженных объятий земляков моих. Спасибо им, они приняли меня как родного, давно не виданного брата и носятся со мною, как с писанкою. Да еще, как на грех, выставка случилась в Академии художеств, которой я так давно не видел и которая для меня теперь самое светлое, самое высокое наслаждение. Какие пейзажи, просто чудо! Калам огромное имеет влияние на наших пейзажистов. Айвазовский, увы, спасовал. Он из божественного искусства сотворил себе золотой кумир и ему молится. Грешно так оскорблять бескорыстное, непорочное искусство. Бог ему судия. Выставка немногочисленна, но прекрасна, а в особенности пейзажи, очаровательные пейзажи!

Вы, как великий художник, как самый пламенный любовник безмятежной очаровательной природы, вы поймете причину моей невежливости и, как искреннему, нелицемерному поклоннику всего прекрасного и благородного на земле, великодушно простите мне мой невольный грех.

Я сердечно рад, что вы осталися довольны моим бородатым поличием. Это фотографический снимок с рисунка, мною самим сделанного, почему и показался он вам подрисованным.

Вы обещаете мне написать ваше мнение о моей повести. Если она стоит этого, напишите, ради святого, божественного искусства. Мнение чувствующего и благородно мыслящего художника мне необходимо. И ваше искреннее слово я прийму с благоговением, прийму как дорогой бесценный подарок. Не откажите же мне в этой великой радости!

Предположение мое посмотреть на Москву в конце мая и вас поцеловать не сбылось. Меня обязали не оставлять Питера в продолжение года. Трагедия перешла в комедию.

Не взыщите, мой искреннейший друже, что я вам на сей раз пишу мало. Когда прийду в нормальное состояние, буду писать вам много и о многом.

От всей души целую вас, ваше прекрасное, сердечное семейство и все близкое вашему сердцу, а Ивана Сергеевича целую трижды за его алмазное стихотворение «На Новый год».

До свидания. Не забывайте искреннего вашего Т. Шевченка.

Поцелуйте моего великого друга, когда он возвратится из Костромы.

Адрес:

Его высокоблагородию Михайлу Матвеевичу Лазаревскому.

В Большой Морской, в доме графа Уварова.


Примітки

Подається за автографом (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 118).

Вперше надруковано в журналі «Искусство» (1927. – № 2-3. – С. 158 – 159. Публікація М. К. Гудзія).

Вперше введено до зібрання творів у виданні: Шевченко Т. Повне зібр. творів. – К., 1929. – Т. 3. – с. 156 – 157.

Відповідь на лист С. Т. Аксакова від 14 квітня 1858 р. [Листи до Тараса Шевченка. – С. 117].

получил я ваше искреннее, драгоценное письмо… – 18 квітня 1858 р. Шевченко записав у щоденнику: «Получил милейшее письмо от милейшего Сергея Тимофеевича Аксакова, на которое буду отвечать завтра, – сегодня я увлекся своею “Лунатикою”».

выставка случилась в Академии художеств… – Шевченко відвідав цю виставку 6 квітня, а також 24 і 25 квітня 1858 р. (див. записи в щоденнику під цими датами). Офіційне відкриття виставки, на якій експонувалося 245 робіт, відбулося 7 квітня 1858 р.

Калам огромное имеет влияние на наших пейзажистов. – Аналогічну думку Шевченко висловив у щоденнику 6 квітня 1858 р.: «Пейзажи преимущественно перед другими родами живописи мне бросились в глаза. Калам имеет сильное влияние на пейзажистов. Самого Калама две вещи не первого достоинства». Як сповіщала газета «Северная пчела» (14 та 21 квітня 1858 р.), на академічній виставці 1858 р. експонувалися картини Калама «Ліс» та «Частина озера чотирьох лісових міст», а також два вигравіруваних ним краєвиди Швейцарії. Крім того, виставлено було два краєвиди околиць Женеви, написані академіком Ерассі під керівництвом Калама. Серед експонованих на виставці пейзажів увагу Шевченка могли привернути і краєвиди Волги братів Григорія та Никанора Чернецових. Два пейзажі Калама було виявлено серед гравюр, які лишилися в майстерні Шевченка після його смерті [див.: Тарас Шевченко. Документи та матеріали до біографії. – С. 364].

Айвазовский, увы, спасовал. – З російським живописцем-мариністом Айвазовським Іваном Костянтиновичем (1817 – 1900), академіком Академії мистецтв з 1845 р., Шевченко познайомився під час навчання в Академії. У 1840 р. Айвазовський протягом місяця жив на одній квартирі з Шевченком і В. І. Штернбергом. На виставці 1858 р. експонувалося десять робіт Айвазовського: «Заїжджий двір узимку, краєвид Тульської губернії», «Транспорт кримських вин Кавказькою дорогою», «Комиші на Дніпрі біля Алешок», «Житнє поле на Україні», «Табір кримських циган», «Краєвид Феодосії в місячному світлі», «Буря», «Вівці на пасовиську в околицях Феодосії», «Краєвид озера Маджоре в Північній Італії», а також картина пам’яті загиблого корабля «Лефорт» [див.: Отчет Императорской Академии художеств // Северная пчела. – 1858. – 9 мая].

Очевидно, негативну оцінку Шевченка викликала саме остання робота, що зображала врятування душ загиблих на потонулому кораблі. Показово, що навіть у репортерському звіті про виставку щодо неї було сказано, що вона «отличается оригинальностью идеи и исполнения», але не віднесена до числа кращих «по художественному исполнению» [Северная пчела. – 1858. – 14 мая]. Нині ця картина Айвазовського зберігається у Військово-морському музеї в Санкт-Петербурзі.

осталися довольны моим бородатым поличием. – Автопортрет з бородою, виконаний Шевченком на початку 1858 р. у Нижньому Новгороді 4 січня того ж року через П. А. Овсянникова був переданий до Петербурга М. М. Лазаревському, який зняв з нього 50 фотографічних копій [Листи до Тараса Шевченка. – С. 102, 109]. Один із цих фотознімків Шевченко передав С. Т. Аксакову через М. С. Щепкіна.

Вы обещаете мне написать ваше мнение о моей повести. – Див. примітки до листів С. Т. Аксакову від 4 січня та 16 лютого 1858 р.

Предположение мое посмотреть на Москву в конце мая и вас поцеловать не сбылось. – Під час зустрічі з Шевченком у Москві С. Т. Аксаков запросив його приїхати до себе влітку. «Он приглашает меня к себе в деревню на лето, и я, кажется, не устою против такого искушения. Разве попечительная полиция воспрепятствует» (див. запис у щоденнику від 24 березня 1858 р.). Внаслідок встановлення за Шевченком суворого поліційного та жандармського нагляду [Тарас Шевченко. Документи та матеріали до біографії. – С. 297 – 298] така поїздка не відбулася.

Ивана Сергеевича целую трижды за его алмазное стихотворение «На Новый год». – Аксаков Іван Сергійович (1823 – 1886) – російський письменник і публіцист слов’янофільського напряму, син С. Т. Аксакова. Його вірш був надрукований у журналі «Русская беседа» (1858. – № 1).

Поцелуйте моего великого друга, когда он возвратится из Костромы. – Йдеться про М. С. Щепкіна, який 26 березня 1858 р. (в день від’їзду Шевченка до Петербурга) виїхав на гастролі до Ярославля, 12 квітня – до Костроми, а 23 квітня 1858 р. повернувся у Москву [Гриц Т. С. М. С. Щепкин: Летопись жизни и творчества. – М., 1966. – С. 629 – 632].

М. М. Павлюк

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 6, с. 171 – 172 (текст), с. 452 – 453 (примітки).