Початкова сторінка

Тарас Шевченко

Енциклопедія життя і творчості

?

15.07.1858 р. До С. Т. Аксакова

15 липня 1858 р. С.-Петербург 1858, 15 июля.

Чтимый и глубокоуважаемый Сергей Тимофеевич!

Сердечно благодарен вам за ваше искренно благородное письмо. Вы мне сказали то, о чем я сам давным-давно думал, но, не знаю почему, не решался сказать, а вы сказали, и я трижды вам благодарен за ваше искреннее, прямое слово, оно осветило мне дорогу, по которой я шел ощупью. Теперь думаю отложить всякое писание в сторону и заняться исключительно гравюрою, называемой аквафорта, образчик которой вам посылаю. Не осудите, чем богат, тем и рад. Этим не новым способом гравирования у нас никто не занимается, и мне пришлося делать опыты без посторонней помощи. Это мучительно трудно. Но, слава Богу, первый шаг сделан. Теперь пойду смелее и быстрее и к будущей выставке надеюсь сделать что-нибудь посерьезнее и оконченнее. А кстати о выставке. В Академии выставлена теперь картина Иванова, о которой было много и писано, и говорено, и наделала синица шуму, а моря не зажгла. Вялое, сухое произведение. Повторился Овербек в самом непривлекательном виде. Жаль, что это случилося с Ивановым, а не с каким-нибудь немцем, немцу бы это было к лицу. Бедный автор не выдержал приговора товарищей, умер, мир его трудолюбивой душе.

Посылаю моему великому другу невеликое новорожденное стихотворение и прошу его, чтобы он прочитал его вам на досуге. Сегодня принимаюсь за новую доску, которой хочу передать одно из произведений великого Рембрандта.

Прощайте, глубокоуважаемый Сергей Тимофеевич. Трижды целую вас и дом ваш. Не забывайте искреннего вашего

Т. Шевченка

На звороті:

Высокоблагородному Сергею Тимофеевичу Аксакову.


Примітки

Подається за автографом (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 119).

Вперше надруковано в журналі «Искусство» (1927. – № 2-3. – С. 160).

Вперше введено до зібрання творів у виданні: Шевченко Т. Повне зібр. творів. – К., 1929. – Т. 3. – С. 159.

Відповідь на лист С. Т. Аксакова від 19 червня 1858 р. [Листи до Тараса Шевченка. – С. 119 – 120].

я трижды вам благодарен за ваше искреннее, прямое слово… – У згаданому листі С. Т. Аксаков висловив негативну оцінку повісті Шевченка «Прогулка с удовольствием и не без морали» й сповістив, що вона не буде надрукована в журналі «Русская беседа»:

«Я обещал вам откровенно сказать свое мнение об этом Вашем произведении. Исполняю мое обещание: я не советую Вам печатать эту повесть. Она несравненно ниже Вашего огромного стихотворного таланта, особенно вторая половина. Вы лирик, элегист; Ваш юмор невесел, а шутки не всегда забавны, а это часто бывает невыгодно. Правда, где только Вы касаетесь природы, где только Доходит дело до живописи, – там все у Вас прекрасно, но это не выкупает недостатков целого рассказа» [Листи до Тараса Шевченка. – С. 119].

Всупереч твердженню Шевченка: «Вы мне сказали то, о чем я сам давно думал», неприхильна оцінка С. Т. Аксаковим повісті виявилася для нього несподіваною, оскільки була прямо протилежною думці про першу її частину, висловленій С. Т. Аксаковим у листі, який Шевченко одержав у Нижньому Новгороді 13 січня 1858 р. й схарактеризував як «панегірик». Разом з тим у Шевченка справді виникала ціла низка творчих питань і сумнівів щодо його російської прози (зокрема, її мовної майстерності), чим він відверто поділився з С. Т. Аксаковим у листі від 16 лютого 1858 р.

Теперь думаю отложить всякое писание в сторону… – Після присуду С. Т. Аксакова Шевченко припинив спроби опублікувати свої повісті й перестав писати прозові твори, продовжуючи напружену поетичну творчість.

думаю… заняться исключительно гравюрою… образчик которой вам посылаю. – Йдеться про одну з перших спроб Шевченка в гравірувальному мистецтві після заслання. Можливо, це був офорт за ескізом Б.-Е. Мурільйо «Свята родина», на якому він вирішив зупинитися «для первой пробы избранного мною искусства» (див. запис у щоденнику від 3 травня 1858 р.).

к будущей выставке надеюсь сделать что-нибудь посерьезнее и оконченнее. – На виставці в Академії мистецтв у травні 1859 р. експонувалися офорти Шевченка «Старець на кладовищі» (за власним малюнком), «Притча про виноградаря» (за картиною Рембрандта), «Приятелі» (за картиною І. І. Соколова). 2 вересня 1860 р. за ці та інші роботи Шевченко був удостоєний звання академіка з гравірування.

В Академии выставлена теперь картина Иванова… – Йдеться про картину «З’явлення Христа народові» російського живописця Іванова Олександра Андрійовича (1806 – 1858), над якою він працював в Італії з 1837 по 1857 р. Шевченко чув про цю роботу, ще навчаючись в Академії мистецтв. Дізнавшись у Новопетровському укріпленні про її завершення, він висловив свої міркування й побоювання щодо цього твору (запис у щоденнику від 27 липня 1857 р.).

Вялое, сухое произведение. Повторился Овербек в самом непривлекательном виде. – Овербек Фрідріх (1789 – 1869) – німецький художник, глава малярської школи романтиків, так званих «назаретян», які ідеалізували середньовічне мистецтво, прагнучи відмежуватися ним від реальної дійсності й суспільних проблем. Зіставлення з ним О. А. Іванова безпідставне: насправді творчість О. А. Іванова, полемічно спрямована проти естетичних принципів і творчої практики Ф. Овербека, була перейнята глибокими й тривожними суспільно-значущими роздумами, волелюбними прагненнями, гуманістичним змістом (що відзначала вже тогочасна критика в особі О. Герцена й М. Чернишевського) і становила важливий етап у розвитку російського мистецтва на шляху до реалізму. Можливо, несхвальна оцінка Шевченком картини О. А. Іванова склалася під впливом К. П. Брюллова, який упереджено ставився до творчої манери О. А. Іванова.

Бедный автор не выдержал приговора товарищей, умер… – Головною причиною передчасної смерті О. А. Іванова було нерозуміння його творчості багатьма сучасниками, стримане ставлення до нього керівництва Академії мистецтв та офіційної критики, які не могли пробачити художникові відступу від академічних догм.

Посылаю моему великому другу невеликое новорожденное стихотворение. – Йдеться про вірш «Сон» («На панщині пшеницю жала…»), який Шевченко вписав до щоденника 13 липня 1858 р. Той його автограф, який був надісланий М. С. Щепкіну, нині не відомий, але сім’я Аксакових тоді ж була з ним ознайомлена: збереглися списки віршів, зроблені В. С. Аксаковою (з датою 14 липня 1858 р. та в її листі до М. Г. Карташевської від 26 липня 1858 р. – Інститут російської літератури (Пушкінський дім) Російської академії наук, № 10625, арк. 250; арк. 237 звор. – 238).

Сегодня принимаюсь за новую доску… – Йдеться про офорт з картини Рембрандта «Притча про виноградаря», над яким Шевченко працював з 15 липня до 7 листопада 1858 р. Збереглася виконана Шевченком проміжна копія, якою він користувався, коли працював над офортом. Шевченко зацікавився творами Рембрандта ще під час навчання в Академії мистецтв. За майстерне відтворення світлотіні сучасники порівнювали його з Рембрандтом.

М. М. Павлюк

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 6, с. 173 – 174 (текст), с. 457 – 459 (примітки).