Початкова сторінка

Тарас Шевченко

Енциклопедія життя і творчості

?

Катерина

Тарас Шевченко. Катерина

Т.Г.Шевченко. Катерина. 1842. [С.-Петербург].
Полотно, олія. 93 × 72,3 см.
Національний музей Тараса Шевченка, № ж-100.

Праворуч унизу чорною фарбою дата і підпис: 1842. Т. Шевченко; трохи нижче – авторські написи червоною фарбою, які тепер не прочитуються. У перших описах картини вказувалося лише на авторську дату і підпис, виконані червоною фарбою [Каталог Музея украинских древностей В.В. Тарновского / Составил Б.Д. Гринченко. – Чернигов, 1900. – Т. 2. – С. 193. – № 427; Шевченко Т. Повне зібрання творів. – [X., 1932. – Т. 8]. – С. 40. – № 293]. Останні комплексні дослідження полотна засвідчили, що написи чорною фарбою неавторські [Яцюк В. Живопис – моя професія: Шевченківські етюди. – К., 1989. – С. 20 – 23].

Відомості про час створення картини та її сюжет Шевченко подав у листі до Г.С. Тарновського від 25 січня 1843 р.:

«Ще ось що, намалював я се літо дві картини і сховав, думав, що ви приїдете, бо картини, бачте, наші, то я їх кацапам і не показував. Але Скобелев таки пронишпорив і одну вимантачив, а друга ще в мене, а щоб і ця не помандрувала за яким-небудь москалем (бо це, бачте, моя Катерина), то я думаю послать її до вас, а що вона буде коштувать, то це вже ваше діло, хоч кусок сала, то й це добре на чужині. Я намалював Катерину в той час, як вона попрощалася з своїм москаликом і вертається в село, у царині під куренем дідусь сидить, ложечки собі струже й сумно дивиться на Катерину, а вона сердешна тіль не плаче та підіймає передню червону запащину, бо вже, знаєте, трошки теє… а москаль дере собі за своїми, тілько курява ляга – собачка ще поганенька доганя його та нібито гавкає. По однім боці могила, на могилі вітряк, а там уже степ тілько мріє. Отака моя картина».

В основному картина була закінчена влітку 1842 р., однак художник, певно, повертався до роботи над нею і пізніше. Начерк композиції твору, зроблений 25 січня 1843 р. в цитованому листі до Тарновського, дещо різниться з картиною в її сучасному вигляді. На ньому, наприклад, коня накреслено повністю, тоді як на картині його задні ноги перекриваються постаттю Катерини. Відрізняється також положення вершника. На начерку його постать зображена більш вертикально, а голова та ківер – над лінією горизонту. Рентгенографічне дослідження полотна засвідчило, що воно на певній стадії завершення переписувалося, під верхнім шаром фарб наявний ще один, на якому зображення відповідає начерку [Дорофієнко І.П. З досліджень живопису Т.Г.Шевченка // Питання шевченкознавства. – К., 1978. – С. 111]. Ці спостереження наводять на думку, що деякі фрагменти картини переписувалися художником після 25 січня 1843 р. в Петербурзі або вже в Україні.

Існує думка, згідно з якою в автобіографічній повісті «Художник» описано події, пов’язані з процесом створення картини «Катерина». Там вона називається «Весталка», очевидно, у зв’язку з подібністю первісних значень слів «Катерина» і «весталка» – «непорочна», «чиста» [Яцюк В. Живопис – моя професія. – С. 10 – 20].

Перші авторські відомості про твір з’явилися 1862 р. у публікації тексту згадуваного листа Шевченка до Г.С. Тарновського [Основа. – 1862. – № 5. – С. 5 – 6].

Вперше репродуковано 1896 р. [Киевская старина. – 1896. – № 2. – Перед с. 1; По морю и суше. – 1896. – № 8. – С. 137]

Місця зберігання: з 1843 – у Г.С. Тарновського; з 1853 – у В.В. Тарновського-старшого; не пізніше 1866 – колекція В.В. Тарновського-молодшого; з 1899 – Чернігівський музей українських старожитностей В.В. Тарновського; з 1925 – Чернігівський історичний музей; з 1933 – Галерея картин Т.Г. Шевченка (Харків); з 1940 – Центральний музей Т.Г. Шевченка (Київ); з 1948 – Державний музей Т.Г. Шевченка (Київ).

Виставки:

1929. Чернігів. Шевченківська виставка [Карачевська А. Виставка Т. Шевченка: Провідник. – Чернігів, 1930. – С. 30. – № 10].

1939. Київ. Ювілейна Шевченківська виставка [Республіканська ювілейна шевченківська виставка в Києві: Каталог-путівник. – К., 1941. – С. 18. – № 87];

1951. Москва. Виставка образотворчого мистецтва УРСР [Выставка изобразительного искусства Украинской ССР. Живопись, скульптура, графика: Каталог. – Киев, 1951. – С. 104];

1968. Прага. Шевченківська виставка [Taras Ševčenko: Výstava o životĕ a díle. – [Прага, 1968]. – № 10/1];

1983. Київ. Виставка реставрованих творів (без каталогу);

1984. Москва. Виставка реставрованих творів у СРСР (без каталогу);

1984. Київ. Шевченко-художник. До 170-річчя від дня народження [Шевченко-художник: Каталог виставки. – К., 1986. – С. 6];

2003. Львів. Виставка однієї картини.

В.М. Яцюк

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 7, с. 94 – 95 (зображення), с. 388 – 389 (примітки).

Додаткові фото

Голова Катерини. Фрагмент

Офіцер. Фрагмент

Гілля дуба. Фрагмент

Голова діда. Фрагмент

Руки діда. Фрагмент

Гілля дуба. Етюд

Вершник та інші начерки

Рукави жіночої сорочки. Етюди

Дід. Етюд

Дід за цариною. Начерк