Початкова сторінка

Тарас Шевченко

Енциклопедія життя і творчості

?

2.08.1852 р. До Ф. М. Лазаревського

2 серпня 1852 р. Новопетровсъке укріплення 2 августа.

Что ефто значит, что я сегодня именинница? я тебя ждала! ждала! Варила шеколад на цельном молоке, а ты не пришел!

Из частного письма.

Это значит (сиречь эпиграф сей), что я прошедшего года ждал от вас не то чтобы письма, по крайней мере доброго слова, и вельми ошибся. Спрашиваю F и Z, не видали ли такого и такого? Нет, говорят, а я было уже и руку протянул за письмом. Не только не видали – и не слыхали! Що за недобра мати, думаю! Чи не вмер він там, думаю. Так же ні, бо восени вторік питаюся у Костромитенова, де, кажу, такий і такий? Чи не вмер, кажу, часом? Та ні! Живісінький і здоровісінький. Так, думаю, певно розсердився, а сердиться, здається, нема за що? А може, й найшлося яке лихо, вибач, будь ласкав. Та напиши до мене хоч слово. А тим часом привітай оцього доброго і благородного сотника Хаїрова. Ми з ним укупі жили два года і ні разу не лаялись, а це, я думаю, притча во язицех. Та ще скажи мені, чи не бачив ти Поспелова. Як він вернувся із Раїма, і хто такий поїхав з пароходами на те погане А[ральське] море? Та ще скажи, будь ласкав, Залецкому, як вернеться він в Оренбург, что все, посланное им мне, получено с благодарностью, та як побачиш Костромитенова, то поклонись йому гарненько. І старому тому татаринові, що в Малоросії якась наймичка віхтем його умила. За те, що він її хотів теє… Та ще от що. Як будеш писать до Василя і Михайла, то кланяйся їм і спитай у Михайла, чи послав він те, що я його просив, до Лизогуба в Чернігівську] губернію, бо я й досі нічогісінько не знаю, а обнищах до зіла.

Про себе якби я сказав, що мені тут добре, то тяжко збрехав би. Нехай тобі оцей добрий чоловік про мене розкаже; він мене добре знає. Кланяюся доброму К[арлу] І[вановичу] Г[ерну] і всім, хто мене там знає. Оставайся здоров. Нехай тобі Бог помагає на все добре. Не забудь написать до Михайла. Амінь.

2 августа.

Ш.


Примітки

Подається за автографом (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 774).

Рік написання встановлюється за змістом листа – за згадкою про А. Хаїрова, який 30 липня 1852 р. переведений в канцелярію командуючого Башкиро-Мещеряцьким військом в Оренбург.

Вперше надруковано в журналі «Киевская старина» (1895. – № 2. – С. 46) без дати й з редакторськими кон’єктурами (публікація М. Комарова).

Вперше введено до збірника творів у виданні: Шевченко Т. Твори: В 2 т. – СПб., 1911. – Т. 2. – С. 368 – 369.

Відповідь Ф. М. Лазаревського, одержана в жовтні – грудні 1852 р. (див. наступний лист Шевченка до того ж адресата за жовтень – грудень 1852 р.), нині не відома.

я прошедшего года ждал от вас не то чтобы письма, по крайней мере доброго слова… – Востаннє вони бачилися напередодні Шевченкового арешту, який стався 23 квітня 1850 р.; саме Ф. Лазаревський, почувши від К. І. Герна про донос М. Ісаєва, розшукав і попередив Шевченка, допоміг знищити й переховати компрометуючі матеріали та деякі інші папери.

Спрашиваю F и Z… – Особи не відомі. Можливо, Z – це поручик К. А. Зелінський, з яким пізніше Шевченко передав до Оренбурга Бр. Залеському свій гіпсовий барельєф «Тріо» (див. лист Шевченка до Бр. Залеського від 10 червня 1855 р.).

восени вторік питаюся у Костромитенова… – Костромитинов Микола Федорович (1806 – ?) – старший перекладач Оренбурзької прикордонної комісії, співробітник Ф. М. Лазаревського. Невідомо, за яких обставин поет міг зустрічатися з ним восени 1851 р.; в Оренбурзі Шевченко був востаннє 3 жовтня 1850 р. по дорозі з Орської фортеці в Уральськ і бачився тоді в Оренбурзі з Бр. Залеським, а в Уральську – з М. Ятовтом (Я. Гордоном). Можливо, Шевченко помилився.

привітай оцього доброго і благородного сотника Хаїрова. – Хаїров Ахмет (1824 – ?) – перекладач Новопетровського укріплення (1849 – 1852), закінчив Казанський університет (1848); з 1851 р. – сотник. 30 липня 1852 р. переведений до Оренбурга в канцелярію командуючого Башкиро-Мещеряцьким військом. Рапорт коменданта А. П. Маєвського про виїзд А. Хаїрова з укріплення й заміну його перекладачем Г. Турпаєвим має дату 15 серпня 1852 р. [Державний архів Башкирії, ф. 2, № 6084, 721].

чи не бачив ти Поспелова. Як він вернувся із Раїма, і хто такий поїхав з пароходами на те погане А[ральське] море? – Поспелов Ксенофонт Єгорович (1820 – бл. 1860) – прапорщик корпусу флотських штурманів, командир шхуни «Николай» в Аральській описовій експедиції 1848 – 1849 рр. в навігацію 1849 р. Восени 1849 – навесні 1850 р. в Оренбурзі разом з Шевченком опрацьовував матеріали експедиції, мешкаючи спільно на квартирі Ф. М. Лазаревського [Т. Г. Шевченко в воспоминаниях современников. – М., 1962. – С. 180]. До Шевченка, ймовірно, дійшла чутка про майбутнє транспортування на Аральське море розібраних пароплавів та вугілля для них. Пізніше повідомлялося:

«В 1852 году по предложению от 10 августа 1852 года за № 1970 для приема и прикрытия транспортов с казенными тяжестями на телегах, с частями разобранных пароходов на 30 казенных роспусках и с 3000 пудов антрацита на верблюдах, из г. Оренбурга в Аральское укрепление назначено: 2 офицера, 9 урядников и 150 казаков […] Верблюжий транспорт с антрацитом выступил из Оренбурга 15 августа, а транспорт с пароходами, под начальством капитана-лейтенанта Бутакова […] выступили 25 августа и пришли в Аральское укрепление» [Материалы по историко-статистическому описанию Оренбургского казачьего войска. – Оренбург, 1913. – Вып. 2. – С. 526].

Залеський Броніслав Францович (1820 – 1880) – польський політичний засланець; історик, художник. За зв’язки з учасниками польського революційно-визвольного руху 1846 р. відданий рядовим до Окремого Оренбурзького корпусу. З Шевченком познайомився 1849 р. в Оренбурзі, коли був відряджений допомагати Шевченкові в оформленні альбому гідрографічних видів. У експедиції на Каратау 1851 р. близько здружився з Шевченком, під його впливом захопився малюванням; за участь у цій експедиції дістав чин унтер-офіцера. На час написання поетом даного листа перебував у експедиції в Мугоджарських горах.

І старому тому татаринові… – Особа не відома.

Як будеш писать до Василя… – В. М. Лазаревського.

спитай у Михайла, чи послав він те, що я його просив… – Йдеться про невідомий малюнок Шевченка, переданий, імовірно, М. М. Лазаревському в Оренбурзі навесні 1850 р., коли він від’їздив на нове місце служби до Петербурга.

В. Л. Смілянська

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 6, с. 64 (текст), с. 357 – 358 (примітки).