Початкова сторінка

Тарас Шевченко

Енциклопедія життя і творчості

?

1.05.1854 р. До О. М. Бодянського

Новопетровське укріплення 1854. 1 мая.

Христос воскресе!

Привітай, друже мій єдиний, оцього уральського козачину, я познакомився не дуже давно, він мені тойді здавався добрим чоловіком і щирим уральським козаком, може, тепер зопсувся у вашій білокаменній. Ось що! він у тебе попросить для мене «Слово о полку Игоря» Максимовича або Шишкова, дай йому ради святої нашої поезії один екземпляр, коли маєш. Бачиш, у мене давно вже думка заворушилась перевести його, те слово, на наш милий, на наш любий український язик. Достань, будь ласкав, та передай цьому козачині. Спасибі тобі, друже мій милостивий, за летописи, получив я їх от Головачова, всі до одної, і тепер собі здоров прочитую потрохи. Писав ще я в Київ Іванишову, щоб прислав мені летопись Величка, так от уже другий рік жду не дождуся, та мабуть Іванишов (без сорома казка) забув, як мене й зовуть, а коли так воно робиться на сім світі, то не забувай хоч ти мене, мій єдиний друже! Чи нема в тебе якого-небудь завалящого ледащички екземпляра тієї летописи Величка, якщо маєш, то оддай сьому козачині, а він мені перешле її, а я о твоїм здравії Богу помолюся.

Чи не побачишся коли-небудь з Головачовим, поцілуй його за мене і скажи йому, що я й досі жду-жду Щербину. Бо бачиш: як ми з ним бачилися позаторік у цім поганім укреплении, то він читав мені деякі вірші Щербини і обіцявся вислать мені із Москви один екземпляр, та й досі нема. Оставайся здоровий. Як матимеш гулящий час, то піди в Симонов монастир і за мене помолися Богу на могилі Гоголя за його праведную душу. Не забувай

Т. Шевченка.

На звороті:

О. М. Бодянскому.


Примітки

Подається за автографом (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 125).

Вперше надруковано в журналі «Русская старина» (1883. – № 9. – С. 643 – 644).

Вперше введено до збірника творів у виданні: Шевченко Т. Твори: В 2 т. – СПб., 1911. – Т. 2. – С. 379 – 380.

Привітай… оцього уральського козачину… – Савичева Микиту Федоровича (1820 – 1885) – офіцера Уральського козачого війська, з яким поет познайомився в травні 1852 р. у Новопетровському укріпленні. В червні того ж року Шевченко намалював його портрет. Про ці зустрічі М. Савичев залишив спогади [Кратковременное знакомство с Т. Г. Шевченко // Казачий вестник. – 1884. – 24, 27 мая].

«Слово о полку Игоря» Максимовича або Шишкова… – Див. примітку до листа до А. О. Козачковського від 14 квітня 1854 р.

Спасибі тобі, друже мій милостивий, за летописи, получив я їх от Головачова… – Йдеться, ймовірно, про літописи, опубліковані в редагованих О. Бодянським «Чтения в Императорском обществе истории и древностей российских»:

Летописное повествование о Малой России Ригельмана. – М., 1847;

Летопись Самовидца. – М., 1846;

Симоновский П. Описание о казацком малороссийском народе и о военных его делах. – М., 1847;

Миллер Г. Исторические сочинения о Малороссии и малороссиянах. – М., 1846;

История Русов или Малой России. Сочинение Георгия Конисского, архиепископа белорусского. – М., 1846.

Всі ці книжки є в описі особистої бібліотеки Шевченка.

Шевченко просив О. Бодянського надіслати літописи Г. Кониського чи С. Величка в листі від 15 листопада 1852 р. На початку жовтня 1852 р. А. П. Головачов, знайомий О. Бодянського, відвідав Новопетровське укріплення, а згодом, 1854 р., на прохання О. Бодянського переслав Шевченкові ці видання.

Писав ще я в Київ Іванишову, щоб прислав мені летопись Величка… – Цей лист не відомий. Іванишев Микола Дмитрович (1811 – 1874) – український правознавець, професор Київського університету, один із засновників Тимчасової комісії для розгляду давніх актів. Разом із Шевченком брав участь у розкопках кургану Переп’ятиха на Васильківщині. Під його редакцією друкувався літопис С. Величка. Прохання Шевченка М. Д. Іванишев так і не виконав.

Чи нема в тебе… екземпляра тієї летописи Величка… – Переданий О. Бодянським літопис С. Величка затримав у себе М. Савичев, передавши його Шевченкові лише 20 березня 1858 р., як занотував Шевченко в щоденнику.

Чи не побачишся… з Головачовим… скажи йому, що я й досі жду-жду Щербину. – Йдеться про обіцянку А. П. Головачова в жовтні 1852 р. надіслати збірку поезій М. Ф. Щербини (див. також лист Шевченка до А. П. Головачова від 15 листопада 1852 р.)

піди в Симонов монастир і за мене помолися Богу на могилі Гоголя. – М. В. Гоголь помер 21 лютого 1852 р. й похований у Даниловому монастирі; пізніше його останки перенесені на Новодівиче кладовище.

В. Л. Смілянська

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 6, с. 79 – 80 (текст), с. 370 – 371 (примітки).