Початкова сторінка

Тарас Шевченко

Енциклопедія життя і творчості

?

6.06.1854 р. До Бр. Залеського

6 червня 1854 р. Новопетровське укріплення 6 июня.

Вітаю тебе, друже мій, Богу милий! Вітаю тебе на лоне девственной, торжественно прекрасной природы! Много бы и много молитв сердечных послал бы я к престолу живого Бога за один час, проведенный с тобою в дремучем сосновом лесу, под темной тенью широковетвистой, мрачной, как дума Оссиана, ели. Хорошо и, Боже милый, как хорошо прошел бы этот час с тобою вместе. Мы бы выбрали хороший пункт и освещение и нарисовали бы, по мере сил, грустную и величественную царицу лесов туманного севера. Но увы! этой великой радости не суждено испытать мне, бесталанному. Самая горькая отрава нашего морального бытия – безнадежность, и эту жестокую отраву я вполне теперь чувствую. Прочь! прочь! змия лютая, ненасытная, хоть на один час, пока беседую с тобою, друже мой милый! друже мой единый!

Первое твое письмо прочитал я и немало удивился, что ты в нем ничего не упоминаешь о моей просьбе, а это вышло потому, что ты не читал моего письма от 5-го февраля, а я читал твое письмо и не посмотрел, что оно писано 20 февр[аля]. Слона-то, как говорит Крылов, я и не заметил, да сдуру и задаю себе вопрос, что бы это могло значить. Во втором твоем письме я прочитал, что ты получил мое письмо уже на месте твоего теперешнего пребывания, и слава Богу, как ты говоришь. Письмо твое к Сигизмонду, вероятно, не застало уже Карла в Оренбурге, потому что я до сей поры не имею от него никакого известия. У П[лещеева] действительно не оказалось германских книг, не оказалось даже денег, чтобы купить их, это естественно, человек перед походом. А ты до глубины обрадовал мое сердце обещанием прислать Кернера и особенно Богдана Залесского. Благодарю тебя, друже мой милостивый. Благодарю тебя и за прекрасные песни Совы. Мне особенно понравились из них «Два слова» и «Экспромт». Если ты с ним в переписке, то в каждом твоем [письме] целуй его за меня всею полнотою моего сердца.

От поэзии перехожу прямо к прозе. Что делать, такова жизнь наша. Вот в чем дело: Ираклий просит тебя, чтобы заказал для него в Екатеринбурге яшмовую или топазовую печатку, для чего и посылается тебе это изображение, правду сказать, весьма неуклюжее, а потому ты и оставь его втуне, а закажи так[ой] величины и формы, как ты свое последнее письмо запечатал, с изображением лука и колчана на щите, а наверху щита, вместо шлема, дворянская корона.

Если просьба эта не будет сопряжена с большими затруднениями, то, прошу тебя, исполни ее. Есть у меня в Екатеринбурге на гранильном заводе товарищ мой, некто Пономарев, обратися к нему или как найдешь лучше.

Кланяется тебе Ираклий и Агата, кланяется тебе З[елинский] и Н[икольский].

Вот еще что: если ты не запасся Каламом, то советовал бы тебе выписать его через Аркадия, хоть несколько этюдов, это было бы для тебя весьма полезно. Я из Одессы не имею совершенно никаких сведений, а сам не пишу туда потому, что не имею адреса. Бога ради, пришли ты мне адрес Аркадия.

В последнем письме П[лещеев] писал мне, что ojciec prefekt сильно и опасно захворал, правда ли это?

Добрый Л[ев] Ф[илиппович] просил В[асилия] А[лексеевича], чтобы позволил мне написать образ для здешней церкви, и мне отказано! Грустно. Невыносимо грустно. При таких неудачах, я думаю, и величайший поэт откажется от всякой надежды на лучшую долю, а мне, бесталанному, и давно можно закрыть глаза для будущего лучшего.

Прощай, друже мой верный! да благословит Господь все дела твои и все намерения твои! Не забудь выписать Оссиана, он, кажется, есть в французском переводе, ты теперь его с наслаждением прочитаешь. Декорация у тебя для Оссиана превосходная. Не имею больше ничего тебе сообщить, друже мой, ни хорошего, ни худого, окроме разве, что у меня ни полкарандаша Фабера не имеется. А хорошее вот еще что у нас. Прошедшей осенью Ирак[лий] посадил на известном тебе огороде несколько верб, и они теперь зеленеют, лет через 10 их можно будет рисовать, а пока я ограничиваюсь воображением, тебе же советую, друже мой, как можно более делать этюдов с деревьев. Не упускай случая, учись, Бог знает, придется ли другой раз провести лето в лесу.

Как бы я рад был, если бы хотя к зиме состоялся твой перевод в Оренб[ург]. Я бы себя чувствовал меньше сиротою, нежели это я теперь чувствую.

Кланяйся и целуй Аркадия и его сына Бронислава.

Еще раз прошу тебя насчет печатки, а в отношении формы я полагаюсь совершенно на твой выбор. Еще маленькое условие, чтобы печатка обошлась не более 10 руб. сер[е]б[ром]. Поцелуй Ф[ому] и извини меня перед ним, что я не пишу ему теперь, – в караул гонят.


Примітки

Подається за автографом, який зберігається в архіві Чарторийських Краківського національного музею (Bibl. Czart., rkps Ew. 1625; фотокопія – Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 895).

Рік написання встановлюється за змістом (див. примітку до початкових рядків цього листа).

Вперше надруковано в журналі «Киевская старина» (1883. – № 1. – С. 170 – 173) з пропусками і неточностями.

Вперше введено до збірника творів у виданні: Шевченко Т. Твори: В 2 т. – СПб., 1911. – Т. 2. – С. 380 – 381.

Відповідь на невідомий лист Бр. Залеського від 20 лютого 1854 р., в якому він обіцяв прислати Шевченкові твори К.-Т. Кернера й Ю.-Б. Залеського, і на пізніший, написаний орієнтовно в березні – травні 1854 р.

Вітаю тебе… на лоне девственной, торжественно прекрасной природы! – Бр. Залеський коментував:

«Лист сей написаний був до Богословська, де справді ліси кругом, модринові, ялові і соснові бори покривають увесь простір, куди тільки оком сягнеш…» [Листочки до вінка на могилу Шевченка… – С. 41].

Богословськ – з 1941 р. м. Карпинськ.

под темной тенью широковетвистой, мрачной, как дума Оссиана, ели. – Йдеться про літературну містифікацію шотландського поета Дж. Макферсона (1736 – 1796), який видав поезії, написані ним за мотивами шотландського фольклору, за твори шотландського барда III ст. Оссіана. Російський переклад: Оссиан, сын Фингалов, бард третьего века. Гальские стихотворения; пер. с. франц. Е. Кострова. – 2-е изд. – СПб., 1818. – Ч. 1 – 2.

Первое твое письмо прочитал я… – Цей невідомий лист Бр. Залеського від 20 лютого 1854 р. міг бути відповіддю на невідомий лист Шевченка, написаний орієнтовно до листопада 1850 р. з проханням дізнатися про В. М. Репніну.

ты в нем ничего не упоминаешь о моей просьбе… – У листі від 5 лютого 1854 р. (з авторською датою «1854. Генваря») Шевченко просив Бр. Залеського передати К. І. Герну прохання взяти його з собою в експедицію по Середній Азії й повідомити про наслідки цього прохання.

Во втором твоем письме… – Лист не відомий.

Письмо твое к Сигизмонду, вероятно, не застало уже Карла в Оренбурге… – Одержавши лист Шевченка від 5 лютого 1854 р., Бр. Залеський, імовірно, листовно передоручив З. Сераковському виконати прохання Шевченка.

У П[лещеева] действительно не оказалось германских книг… – Ймовірно, наприкінці 1853 чи на початку 1854 р. Шевченко писав О. М. Плещееву, висловивши між іншим і прохання роздобути для нього поезії німецького поета-романтика К.-Т. Кернера, щоб зробити подарунок А. О. Усковій з нагоди її іменин.

Кернер Карл-Теодор (1791 – 1813) – німецький поет-романтик, драматург, відомий патріотичними мотивами поезії й особистою участю у війні з Наполеоном, під час якої загинув. Епізод з подарунком книжечки К. Кернера А. Усковій гумористично інтерпретовано в повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали».

Залеський Юзеф-Богдан (1802 – 1886) – польський поет, належав до української школи в польській літературі. Широко використовував історичну українську тематику і фольклор.

Благодарю тебя и за прекрасные песни Совы. Мне особенно понравились из них «Два слова» и «Экспромт». – Бр. Залеський надіслав такі поезії: переписані своєю рукою п’ять оригінальних віршів Е.-В. Желіговського польською мовою («Два слова», «Імпровізація», «Поет», «Зречення молодості», «Місяць і Річка»), два переклади Е.-В. Желіговського – «Рибачка» (з Гейне), «Пророк. Переклад з Пушкіна», а також перекладений О. М. Плещеєвим російською мовою вірш Е.-В. Желіговського «Два слова» (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 92, № 358 – 360) [див.: Павлюк М. М. З літературних взаємин оренбурзьких засланців (Шевченко – Желіговський – Плещеев) // Збірник праць дев’ятнадцятої наукової шевченківської конференції. – К., 1972. – с. 108 – 126].

для чего и посылается тебе это изображение… – В автографі на аркушику між текстом листа Шевченко виконав два ескізи зразків печатки.

Пономарьов Федір Павлович (1822 – 1884) – російський художник-медальєр, товариш Шевченка по Академії мистецтв. Взимку 1839 – 1840 рр. вони мешкали разом, про що Ф. П. Пономарьов згадував пізніше [Воспоминания о Т. Г. Шевченке // Русская старина. – 1880. – № 3. – С. 589 – 591]. З тих часів у нього зберігався олійний етюд Шевченка «Натурщик у позі Марсія» (помилково названий «Натурщик у позі св. Себастіяна»).

Кланяется тебе Ираклий и Агата… – І. О. та А. О. Ускови.

Зелінський Карл Адамович – завідуючий артилерійськими чинами в Новопетровському укріпленні, поручик. Знайомий з Шевченком із вересня 1850 р.

Н[икольский] – С. Р. Нікольський.

если ты не запасся Каламом… – Йдеться про гравюри з пейзажами О. Калама (див. лист до С. С. Гулака-Артемовського від 6 жовтня 1853 р. та примітку до нього).

Аркадий – А. М. Венгжиновський.

В последнем письме П[лещеев] писал мне… – Лист, написаний навесні 1854 р., не відомий (див. лист до О. М. Плещеева від 6 квітня 1855 р.).

Добрый Л [ев] Ф[илиппович] просил В[асилия] А[лексеевича]… – Йдеться про Л. П. Екельна та В. О. Перовського (див. лист до Бр. Залеського від 5 лютого 1854 р. та примітку до нього).

если бы хотя к зиме состоялся твой перевод в Оренб[ург]. – Взимку – навесні 1855 р. Бр. Залеський під керівництвом вченого-сходознавця В. В. Григор’єва активно займався придбанням книжок для бібліотеки при канцелярії оренбурзького і самарського генерал-губернатора; збереглося 27 розписок Бр. Залеського на бібліотечні витрати (ДАОО, ф. 6, оп. 6, спр. 1332) – див.: Большаков Л. Н. Літа невольничі. – С. 247 – 248.

Поцелуй Ф[ому]… – Йдеться про Т. Вернера.

В. Л. Смілянська

Подається за виданням: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів у 12-и томах. – К.: Наукова думка, 2003 р., т. 6, с. 80 – 82 (текст), с. 371 – 373 (примітки).