Початкова сторінка

Тарас Шевченко

Енциклопедія життя і творчості

?

186. Марія

В. Доманицький

Марія

Думка про написання Марії зародилася у Шевченка більш як за за 10 літ, до того, як довелося її здійснити. Ще р. 1850 Шевченко, пишучи до кн. Репниной, говорить: «Єдина моя втіха тепер святе євангеліє. Я читаю його що дня, що години. Колись думав я аналізувати серце матері по житті св. Марії, Непорочної Матері Христової, але тепер! се було б взято мені за злочинство!», а 7/IV того ж таки року пише він до неї ж: «Новий Завіт я читаю благоговійно, і у мене постала думка описати материне серце по житті Пречистої Діви Матері Спасителя».

Як уже згадувалося, в Музеї імені В. Тарновського є чималий дрібно списаний зошит, де на 22 листках та ще й на 2 боках твердої обкладки з середини єсть аж дві «Марії»: перша редакція – брульон (з датою вгорі 27 октября), і переписаний текст, бо брульон дуже помараний і позакреслюваний. Коло початку цього тексту стоїть приписано рукою Шевченка: «прочитайте і завтра пришліть». Чи то посилав він Кулішеві на перегляд, чи кому іншому, не скажу напевне.

3 Кулішем Шевченко охотніше усього радився. Переписавши свою невільницьку поезію в автограф Б., Шевченко під 18/III 1858 (у Москві) записав у Дневнику, жаліючись, що немає з ким порадитись:

«Михайло Семенович (Щепкин) не суддя мені в сій справі. Він занадто втішається ними. Максимович просто благоговіє перед моїми віршами, Бодянский теж. Треба буде підождати Куліша: се й хоча й жорстоко, а інколи скаже правду, за те, коли хочеш зберегти з ним добрі відносини, так не кажи йому правди».

Як можна бачити з дати під «Марією» (11/XI) Шевченко довго над нею працював. Зауважу ще, що на маргінесах, в середині рукопису, прописано: «Михайло Корнієвич Чалий. Марко Александрович Андріевскій». Там же, на маргінесах, трохи далі, вписано епіграф з Акафиста.

«Радуйся, ти бо обновила еси зачатия студно»

Очевидно, Шевченко тут же робив собі і деякі замітки. Про Чалого і Андрієвського ми знаємо, що в листі до Сошенка з 9/Х Шевченко запитує його: «напиши мені, як зовуть Чалого і Чалиху. Андріевскому сам занеси рисунок і гарненько поклонись йому од мене». Може бути, Сошенко десь після 24/Х (бо «Марію» почато» писати 24/Х) одписав Шевченкові, як зовуть Чалого і Андрієвського, і він собі для пам’яті дописав на маргінесах рукопису.

Для «Марії» ми маємо брульон і чистіший текст. Це нам стає у великій помочі для виправки тексту, бо в автографі Б. «Марію» вписано як раз не рукою Шевченка, а, коли не помиляюся, рукою Марко Вовчок. Шевченко власноручно проставив тілько дату: 11 Ноября С. Петербургъ, та сам же олівцем додав:

1859. Та хоч би року і не стояло, то й так знати, що це р. 1859, бо в автографі Б. поема ця стоїть серед творів цього року (далі за ним: «Антонію Сові» (19/XI) «Подражаніе Іезекіїлю» (6/XII), а ще далі «Осії глава 14», 25/XII 1859).

В автографі Б. писано не рукою Шевченка, але поправки самого Шевченка. Крім автографа Б., маємо ще дві Чернігівські редакції: 1 – найперша і 2 – переписана з поправками в тому ж зшиткові, що й 1-а; 2 редакція мало чим різниться од Б.

Перш за все в 1 редакції є такий варіант початку, якого в інших редакціях потім немає, а власне:

Все упованіє моє

На тебе, мій єдиний раю!

На тебе, мати всеблагая,

Все упованіє моє!

Прибѣжище святих, покров

Ограбленних людей, рабов,

За всіх скорбящая… Ридаю,

Молюся плачучи, подай

Невольникам святую руку.

Сліпцям окраденим! Свойого сина

Святую муку ізгадай.

І муку праведного сина,

Твою єдиную дитину (?)

і все, пречистая, подай:

Рабам німим святую силу,

Щоб Ироди не ворушились,

Та більш нічого не давай.

В автографі Б. під заголовком «Марія» стоїть: (поема).

597, 6: святая сило – в Б. зразу було: жено.

– 15 зн.: до самого, самого краю, – в 2 ред. з наголосом: до самого, самого краю.

– 14 зн.: достойно-пітая, – в 2 ред.: достойно-питая.

– 5 зн.:

Скорбі і сльози

Душі убогої убогій.

Щоб не було ніякого непорозуміння треба писати так, як у 2 редакції стоїть:

Скорб і сльози

Душі убогоїубогий,

в Б. перед: убогій (= ий) стоїть (,).

В 2 редакції закреслено такий варіант до рядків 9 – 4 знизу (до кінця вступу):

Як процвітуть убогі села,

Псаломом тихим і веселим

Недолю тяжкую твою

Я воспою тоді. А нині,

Мов фарісей той милостиню

Тобі, убогий, лепту подаю

(Закреслено: Динарій – лепту подаю).

597, 2 зн.: у Йосипа, у тесляра, – в 1 ред.: У бондаря чи тесляра.

– 1 зн.: чи в бондаря того святого, – в 1 ред.: Чи в Йосипа того старого.

598, 1: Марія в наймичках росла, – в 1 ред.:

Убога до снаги (?) небога

У наймах дівчина (поправив Марія) росла.

– 2: росла собі і виростала, – в 2 ред.: росла та виростала.

– 4: розцвітала, – в 1 ред.: процвітала.

– 7: Тесляр на наймичку свою, – в 1 ред.: на ранню квіточку в гаю.

– 8: неначе на свою дитину, – в 1 ред.: Тесляр на наймичку свою.

– 14: одна-однісенька! Хиба… – в 1 ред.: Як та билиночка – одна!

– 15: смерть моя , – в 1 ред.: смерть хіба...

– 16: на той бурнус йому, – в 1 ред.: Йому на той бурнус.

– 16 – 15 зн. –

Або на беріг поведе,

Козу з козяточком сердешним

І попасти і напоїть,

– в 1 ред.:

Або ранесенько серденько

Козу з козятком поведе

У Тиверіаду напувать.

– 13 – 7 – в 1 ред. немає.

– 6: то ви, – В 1 ред.: собі.

– 1: І смутно, сумно поглядає, – в 1 ред.: і сумно, сумно поглядає, в 2 ред.: смутно, сумно позирає, – так само і в Б. Через що у д. Романчука поглядає – не відаю.

Увесь текст «Марії» друковано в «Кобзарях» по автографу Б.

599, 1: Божий, – в 1 ред.: тихий.

– 2 – 4, од слова «Тиверіадо» і до «моя порадо» в 1 ред. немає.

– 5: вийде, – в 1 ред.: буде.

– 7: І похилилась, – в 1 ред.: Та й похилилась.

599, 11: його старого підопру, – це недогляд видавців Празького Кобзаря, бо і в 2 ред., і в Б.: стари (плечі) підопру, а не самого старого…

– 17: такої божої краси, – в 1 ред.: Ніхто не зрів такої, а далі 4 рядки в 1 ред. немає.

– 13 зн.: по-над водою, – в 1 ред. спочатку додано ще: тихесенько.

– 12: ходою тихою пішла, – в 1 ред.: Пішла собі. Лопух рясний.

– 11: Лопух край берега найшла, – в 1 ред.: Широкий вирвала й накрила; в 2 ред. так як у Романчука, але крий берега…

– 10: Лопух зірвала і накрила, – в 1 ред.: (Щоб сонце й бачте, не смалило).

– 8: головоньку тую смутную, – в 1 ред.: свою смутную, а в 2 ред.: Свою головоньку смутную.

– 6: І зникла в темному гаю, – в 1 ред.: І заховалася в гаю.

– 3: зельний крине, – в 1 і 2 ред.: сельний, в Б. теж було сельний, але поправлено на зельний.

– 2: в яких гаях, в яких ярах, – в 1 ред.: Ярах… лісах.

600, 1: ти заховаєшся, – в Б.: заховалася, але очевидно, що помилився переписчик, бо і в 1 і в 2 ред.: заховаєшся, та й з дальшого: де ти сховаєшся? – знати, що має бути praesens, а не perfectum.

– 4: потопить, – в 1 ред.: затопить.

– 9: даремне – в 1 ред.: за марне.

– 12: І недобитая. – в 1 ред.: і ти сердешная (зразу було: і ти безропотно).

– 18: заквітчай, – в 1 ред.: уквіччай.

– 19: лілеями, – а далі 4 рядків в 1 ред. немає, а замість, них одмінний варіант:

І заспівай

Поки едем твій, тихий рай

Ще не підпалював Єгова,

Сердитий іудейський Зевс.

– 9 – 7, од слів «Фавор-гора» і до «Аж сліпить очі», – в 1 ред. немає, а замість того і замість ще дальших 5 рядків таке:

Заквітчана, а Іордан

І сніговерхий той Ливан

Пурпуром, золотом сіяють,

Аж очі сліпнуть. А Марія

Очиці кроткії святиї

Тихенько – тихо підняла

На Іордан, і усміхнулась,

Козу з під гаю й заняла,

На руки козиня взяла.

– 1 зн. і 1 – 7 на стр. 601 – в 1 ред. немає.

– 4 зн.: очиці кроткая Марія, – і в 2 ред., і в Б. (а також і в 1 ред.): очиці кроткії Марія.

601, 4: в твоїм раю, – в Б.: раї.

– 8: круг себе сумно, – в 1 ред.: Кругом весела.

– 9: на руки козеня взяла, – в 1 ред.: І з козеняточком пішла.

– 10 – в 1 ред. немає.

– 11: на хутір, – в 1 ред.: Вазис.

– 17 – 18, – в 1 ред. перестановлено ці рядки.

– 18: І не пручалось, не кричало, – в 1 ред.: і не кричало, не пручалось.

– 15 – 13 зн. (до «Виглядав») – в 1 ред. немає.

– 15: любо, – в Б. зразу було: мило.

– 13: виглядав, – так і в 2 ред., але в Б. стоїть вигляда, хоч маючи далі привітав немає рації браги тут форму скорочену.

– 13 – 7. До цих рядків в 1 ред. зовсім одмінний варіант:

Прийшла додому. На порозі

Отерши радосниї сльози

Її господарь привітав,

Неначе любую єдину

Свою коханую дитину: –

І де ти гаялась, – спитав, –

Моя несченая дитино?

601, 6 зн.: та, – в 1 ред.: і.

– 4: «який, – в 1 ред.: 3 яким?

– 3 – 1 і 1 – 6 на стр. 602 в 1 ред, немає.

– 7: А гость роззутий, – в 1 ред.: Гость уже розутий.

– 8: з кущі вихожав, – в Б.: в кущі (?) вихожав.

– 11 – 15 – в 1 ред. немає, а замість того:

І тихим, ласкавим уклоном

Марію молодик вітав.

– 17: і стрепенулась, – в 1 ред.: і стрепенулась (, –)

– 14 зн.: А потім, – в 1 ред.: І в кущу.

– 13 – 12:

Просила, ніби повела

Очима в кущу, –

в 1 ред.: Вступить просила.

– 10: I молоко, – в 1 ред.: опрісноки.

– 8: не їла, не пила, – в Б.: не їла й не пила.

– 4: дівочний, – по всіх 3 редакціях: дивочний, як і далі (605, 2).

– 3: святиї, – в 1 ред.: живії.

603, 7: і в житницю, – в 1 ред.: і в житниці.

– 19 зн.: та пішла, – в усіх 3-х ред.: та й пішла.

– 14 зн.: I гость, – в 1 ред.: А гость.

Крім того до рядків 16 – 13 в 1 ред. зразу був такий варіант (закреслений):

Марія з глечеком пішла

Води набрать, а яснолиций

Дивочний гость пішов гулять,

Псалом Сіоньский заспівать

При місяці. І у ярочку

Зострів Марію…

603, 11 зн.: провела, – в 1 і 2 ред.: провели.

– 9: і рада, – в 1 і 2 ред.: і раді.

– 8: радесенька собі прийшла, – в 1: радесеньки собі прийшли. Як бачимо, в 1 ред. обоє – і Марія і Йосип проводжали гостя і обоє раділи; в 2 ред.: проводжають обоє, але рада одна лишень Марія (справді, – чого Йосип мав радіти?), а в Б. навіть проводжає сама лишень Марія. Справедливіше буде так, як в В., бо, Йосип, очевидно, не проводжав гостя (тоді б не сталося зустрічі його в ярочку з Марією)… 3 оповідання знати, що він немов ненароком зострів Марію там, і вже до кущі Йосипової не вертався…

– 1 зн.: Марія, – тут vocativ, а через те мусить бути Маріє як це й єсть в 1 ред. (в Б.: Марія).

604, 2: промовив Йосип, – в 1 ред.: Тесляр промовив.

– 4: ходім, Маріє, – в 1 ред.: ходімо в церков.

– 5: й не вимовив: убьють, – в 1 ред.: А то цеглиною убють.

– 7 – 10, од «І в путь» і до: «ідуть; несе» – в 1 ред. немає.

– 15: та й за, – в 1 ред.: і за.

– 13 зн.: Пречистій їй не дав ти, – в 1 ред.: Та не подав їй грішній.

– 12: бідниї, – в 1 ред.: подлиї.

– 11: І досі мерли би, – в 1 ред.: і досі б кисли, – в Б.: І досі мерли б… Так і має бути…

– 7 зн.: сліпі ви, нищиї, – в 2 ред.: сліпі і малиі.

– 6 – 1 в 1 ред. немає, а замість того в 1 ред. такий текст:

Не бачите перед собою

А нічогісінько. А тих

Великих, сильних і гладких

І отолстѣвших серцем малим –

От їх так жаль – смердяче сало

Годованих добром живим,

Людскою кровію. Невдяки!

Смердітимуть, як та собака

Убита й кинута в рові.

605, 1 – 2: –

Деж подівсь

Дивочний гость оттой лукавий?

– В 1 ред.:

А деж той молодик лукавий,

Дивочний гость, – ти де подівсь?

– 6: не чуть ні його, ні Мессії, – в 1 ред.: не чуть його, а ні Мессіі, а в 2 ред. і в Б. один зайвий склад: не чуть а ні його, а ні Мессії.

– 9: ти безталанная, – в 1 ред. і в Б.: ти ж, – в 1 ред. після Безталанная не (!). а (, –).

– 12: ніже апостола того: – в 1 ред.: свого, а далі ще один рядок, якого немає в інших редакціях:

Благовістителя святого.

– 14: повінчану, – в 1 ред.: заручену.

– 16: молись і дякуй, – в 1 ред.: молися й дякуй, а далі замість рядків 19 – 5 зн. в 1 ред. так:

Тяжко жить.

Настане гірше, одпочить

У бурьяні, не то під тином

3 твоїм святим єдиним сином

Спочити сісти не дадуть.

– 7 – 6:

Що наймичка його несла

В утробі праведную душу –

так в 2 ред., а в Б. переписчик тут зробив явну помилку:

Що наймички його нема (?)

В утробі праведную душу.

– 4: ідуть, – в 1 ред.: живуть.

– 3 – в 1 ред. немає.

– Після рядка 2 в 1 ред. вставлено ще: Родин отих потроху ждуть.

– 1: Тесляр, – в 1 ред.: Старий.

606, 1: майструє в сінях, – в і ред.: У сінях робить.

– 4: І в поле дивиться, – в 1 ред.: Та плачучи, небога.

– 5: маленькеє, – в 1 і 2 ред.: малесеньке.

– 6: кому ж то се? – в 1 ред. і в Б.: Комусь то це? в 2 ред. – Комусь то ще…

606, 10: його, – в 1 ред: таки.

– 12: Всі, – це помилка, бо у всіх трьох редакціях: Ви.

– 14: І зник, пропав, – в 1 ред.: І змовк, і зник.

– 15, – тілько луна в яру гула. – в 1 ред. немає, в 2 і в Б.: руна, – те саме, що ми вже бачили раз у Шевченка.

– 12 зн.: тілько й, – в 1 ред. немає й.

– 6: в дорозі, от і молоко, – в 1 ред.: то матиме і молоко.

– 5: сердешній матери. Скотина, – в 1 ред.: До коржиків недужня мати.

– 4: Іде пасучися. – в 1 ред.: Ідуть вони собі.

– З – в 1 ред. немає.

– 1: поволі тихо, – в 1 ред.: поволі стиха.

607, 4 – в 1 ред. немає.

– Після рядка 5 в 1 ред. вставлено: Возобновлять закон Мойсея.

– 13: Йосип у торбині, – в 1 ред.: мовчки із торбини.

– 14: дає та й каже: «На, дитино! – в 1 ред.: І дав Марії. Погодуйсь.

– 15 і 17 – в 1 ред. немає.

– 16, зн.: ото ж сидять, – в 1 ред.: Сидять, сидять.

– 15: а сонце праведне швиденько, – в 1 ред.: А сонечко уже низенько.

– 14: до-долу котиться, – в 1 ред.: на степ спустилося; в Б.: до-дому. Чи не помилка це переписчика? В 2 ред.: до-дому.

– 9: мітла з востоку, – в 1 ред.: таки з востоку.

– 7: мітла огненная, – в 1 ред.: Звізда хвостатая.

– 5: з шляху не вставала, – в 1 ред.: тут же й привела.

– 4: Марія сина привела, – в 1 ред.: того возлюбленного сина.

– 1: – в 1 ред. немає.

608, 1: лукавих, – в 1 ред.: святая.

– 2: край дороги, – в 1 ред.: повз дороги, а в 2 ред.: крій дороги.

– 5 – 8: – в 1 ред. такий варіант:

Дитя і тесляря святого

Взяли з собою й привели

У свій корінь, і «Бог той з нами»

Чи Еммануіл нарекли.

Дитя невмитеє. А рано

– 9: рано-рано, – в 1 ред.: на майдані.

– 10: на майдані, – в 1 ред.: люд зійшовсь.

11: зійшовся люд і шопотить, – в 1 ред.: І мовить нищечком: «Сбилось».

– 12 – 15 – в 1 ред. немає.

16 – 17: Ієремії… Ісаії, – по всіх редакціях: Іеремія… Ісаія.

17: збулось, збулось, – в 1 ред.: У нас Мессія.

– 16 – 12 зн. – до них в 1 ред. такий варіант:

У Вифліемі народивсь

Учора ввечері. – «Хто бачив,

Як сходила ота мітла

Над Вифліємом»?

– «Всі ми! всі ми»!

Громада крикнула – і глас,

Неначе той огонь погас,

Пропав і зник-.

– «О диво! диво!

Непевне робиться у нас

У Вифліємі»! – І Осанна

Співали люде через час.

– 8 – 8 од слів «з Єрусалима – в 1 ред. немає.

– 3: та марне гріли, – в 1 ред.: Нагріли вже та накупали, а в 2 ред. і в Б.: На марне гріли… не купали.

– 2: маленьких діточок своїх, – в 1 ред.: Ножі солдати сполоскали (в 2 ред.: сполокали).

– 1: Ножі солдати сполоскали, – в 1 ред.: В їх чистій, праведній крові.

609, 1 – 2 – в 1 ред. немає.

– 3: дивітеся ж, о матері, – в 1 ред.: дивітесь добре, матері.

– 4: Ироди, – в 1 ред.: на світі.

– 6 – 16 – в 1 ред. немає, а замість них:

Та вже, спасибі, чабани

Вітали їх і день ховали,

А ввечері кожух дали,

Ослицю на козу зміняли.

– 12 – 13 – в Б. теж немає, але, очевидно, через не догляд переписчика, бо в 2 ред. ці рядки єсть.

609, 17 зн.: В-ночі тайними манівцями, – в 1 ред.: І манівцями провела.

– 16: А мітла, – в 1 ред.: – і світила.

– 15: мітла огненная світила, – в 1 ред.: На шлях огненная мітла.

– 14: неначе сонце, – в 1 ред.: І ніби гріла.

– Після рядка 11 зн. («І нарожденного Мессію») в 1 ред. вставлено:

Ослиця ще й дійна була,

І матір з сином і несла,

І несучи їх годувала,

І не спочивши донесла

Аж у Єгипет.

– 10 – 5 зн., – до них такий варіант в 1 ред:

Слава б стала

По всьому світу про ослицю,

Як би вона яку царицю,

Хоча Грузинськую, несла

В гарем з царем роскошувати,

Од сна і власті одпочить!

А ти несла живого Бога.

– 1 зн.: таки завадила тобі, – в 1 ред.: швидка завадила; в 2 ред.: заваділа.

610, 2: в пелюшках долі під вербою, – в 1 ред.: під пальмою під вербою.

– 9, – в 1 ред. немає.

– 10: З-за Нилу сфінкси, мов сичі, – в 1 ред.: А сфінкси, мов сичі в-ночі.

– 11: Страшними мертвими очима, – в 1 ред.: 3-за Нилу…; в Б., крім того: очами (!), але цього не може бути через те, що рифма до нього: за ними.

– 13: на голому, – в 1 ред.: на чермному.

– 14, – в 1 ред. немає.

– 16 – 17:

І ніби фараонам знать

Вони дають,

– в 1 ред.:

Мов фараонові сказать

Хотять.

– 18: Встає вже, встала, – в 1 ред.: встає, встає вже.

– 14 зн.: святий, – в 1 ред.: старий.

– 13: Іосип, – в 1 ред.: Іосиф.

– 5: курникає, – в Б. явна помилка: кунитає.

610, 10 – 1 і на 611, 1 – 3 (до слів «Коло хатини») – в 1 ред. немає.

611, 3: коло хатини, – в 1 ред.: У тесляра, і далі вставлені: Під ворітьми коло хатини.

– 5: І невеличке, – в 1 ред.: й мале біленьке.

– 10: з ціпочком тихо по-під тином, – в 1 ред.: Із города – носив продати.

– 11: носив у город шапличок, – в 1 ред.: Барило добре та шаплик.

– 12: продать: йому медяничок, – в 1 ред.: Несе малому медяник.

– 14: несе, – в 1 ред.: приніс.

– 15: спочинув, – в 1 ред.: в хатину.

– 16: та й каже: «Доню! не журись: , – в 1 ред.: ввійшов та й каже: «Чути скрізь.

– 17: царя вже Ирода не стало, – в 1 ред.: Що Иродъ царь уже опрігсь.

– 17 – 3 зн., – в 1 ред. немає, а замість того так:

«Ходімо в Назарет, дитино»!

Марії каже. – «То й ходім»! –

Вона промовила і прати

Сорочку (сорочечку?) пішла на Нил,

А Йосип заходився в хаті

В дорогу морщить постоли.

– 9:

Паслась

Коза з козятком,

– в 2 ред.: паслись…

– 2-1:

Собі в дорогу. Та й знялись

До схода сонця, по торбині

612, 1 – 2:

На плечі взявши, а дитину

У двох в колисочці несли.

В 1 ред.:

Ото ж вони собі й пішли,

На плечі взявши по торбині,

І сина, божую дитину,

Удвох в колисочці несли

Додому вкупі.

Зауважу, що й у 2 ред., і в Б.: до сходу сонця.

– 4: то сяк, то так пришли до дому, – в 1 ред.: Приходять ввечері додому.

– 5 – в 1 ред. немає.

– 6: узріть такеє. Благодать, – в 1 ред.: Аж страшно стало. Благодать.

7, – в 1 ред. немає.

– 9: отой гайочок, – в 1 ред.: Садочок тихий.

– 11: Все, все сплюндровано. В руїні, – в 1 ред.: усе сплюндровано. В пустині.

– 13: в ярок Марія, – в 1 ред.: В ярочок тихий.

– 14: швиденько кинулася, – в 1 ред.: Марія кинулася; в Б.: кинулась, але це, певно, помилка, бо тоді не стає одного складу.

– 16: святий, – в 1 ред.: отой.

– 17: Будяк колючий з кропивою, – в 1 ред.: Та кропива там з лободою.

– 14 – 13 зн.:

Молися, серденько, молись!

Окуй свою святую силу,

– в 1 ред.:

Пошли їй, Господи, пошли

Свою любов, любов і силу.

– 12 – 11 – в 1 ред. немає.

– 10: небога, – в 1 ред.: Марія.

– 5: І досі правди, – в 1 ред.: святої волі.

– 4: святої волі, – в 1 ред.: святої правди.

– 3: І тяжко-важко, – в 1 ред.: і тяжко, тяжко.

613, 2: полегшало, – в 1 ред.: мое легше стало.

– 5: з малим синком своїм жила, – в 1 ред.: з малим Предтечею жили.

– 6: таки з Іваном, та й була, – в 1 ред.: Вони рідня якась, були.

– 7: якась рідня їм. Вранці-рано, – в 1 ред.: Святому бондареві. Рано.

– 9: одягла, – в 1 ред.: сповила.

– 10: І зо святим, – у всіх 3 ред.: за святим.

– 12: в наймички, – в 1 ред.: у найми.

– 18 зн.: на улиці: знайшли, – в 1 ред.: на улиці й найшли.

– 17 зн.: палочки, – в 1 ред.: палічки, в Б.: палочки (у Шевченка в таких випадках нахил звичайно більший до о, як до і).

– 15: звичайне, діточки, – в 1 ред.: звичайні дітки, в 2 ред.: Звичайні діточки.

– 13: аж-любо глянуть, – в Б.: аж любо гледить (!), – напевно, помилка переписчика. Од рядка 15 зн. (од «Ідуть») і до рядка 5 зн. на стр. 614 (до слів «Заробила, чи то позичила») – в 1 ред. немає.

614, 10: Коржичком, – В 1 ред. і в Б.: коржиком.

– 15 зн.: та щоб його, – так і в Б., але в 2 ред.: то щоб… Може бути, що переписчик тут не доглянув теж, як слід, і та подставив замість то.

– 5 – 1, – до цих рядків в 1 ред. такий відмінний варіант:

Марія мовчки утішалась,

Бо страх розумнеє було

І преласкавеє до того!

За золотого за гіркого

Буквар списали їй. Взяла

(Сама письма вона не знала).

615, 1: та в школу хлопця одвела, – в 1 ред.: У школу хлопця оддала. В Б., очевидно, через недогляд, немає «хлопця».

– 3:

Сама й навчала

Добру і розуму,

– в Б. теж, очевидно, помилка: навчала.

– 6: та вдвох собі, – в 2 ред.: То вдвох…

– 7 – до кінця стр. 615 і 1 – 18 на стр. 616 – в 1 ред. немає.

– 15: якось на сьомому годочку, – і в 2 ред., і в Б.: по сьомому.

– 15 зн.: які будуть з його люде? – і в 2 ред., і в Б.: Які то люде з його будуть. Очевидно, таку поправку зроблено для рифми з попереднім: «майстер буде».

916, 9: річам, – так і в Б., а в 2 ред.: речам.

– 16: І веселенькії в дорогу, – так і в Б., а в 2 ред.: і веселенькі у дорогу.

– 14 зн.: І вкупі вчились, ростучи, – в 1 ред.: У купці вчились і росли.

– 13 – 11, – в 1 ред. немає.

– 10 – 8:

Путем терновим розійшлись

Обидва: божиї глаголи,

Святую правду на землі,

– в 1 ред.:

І виросли, і прорекли

Святії божії глаголи,

Святую волю на землі.

– 7: І прорікали й розпялись, – в 2 ред.: І прорекли, і розпьялись.

617, 2: пішла тинятись по-під тинню, – в 1 ред.: хилятись по-під тином.

– 6 – до краю стр. 617 і 1 – 14 на стр. 618 (до «Розпяли») – в 1 ред. немає.

– 10: І мовчки-трепетно ридала, – безперечна помилка переписчика в автографі Б., яка задержалася по всіх «Кобзарях». В 2 редакції ясно стоїть: раділа. За це промовляє й контекст:

Все чула й бачила, і мліла,

І мовчки-трепетно раділа

На сина дивлячись.

Не кажучи про те, що таким чином буде добра рифма до мліла, самий сенс вимагає, щоб було раділа: бачучи діла і чуючи слова сина – мати, натурально, раділа…

– 12: на Елеоні, – і тут, і далі в Б.: на Іліоні… Одначе в 2 ред.: Елеоні.

– 14: перед їм, – в Б.: перед ним.

– 6 зн.: та й знову, – в 2 ред. й немає.

– 1: із городу, – в 2 ред. і в Б.: Із города.

618, 2: по улицях, – в Б.: по улицям (?), – явно, що помилка переписчика.

– 7: як узрів діточок, привстав, – в 2 ред.: Як узрів діток. Привітав, – а зразу було: Як взрів діточок… приостав.

– 17 зн.: з малими дітьми, – в Б.: дітками, – але чи не помилка? В 2 ред.: дітьми, і того вимагає ритм.

– 17 – 14 зн. в 1 ред. немає, а замість того один рядок:

3 учениками і сказала.

– 12 зн.: оттак і вас, в 1 ред.: І вас отак.

– 11: сказала дітям і упала, – в 1 ред.: промовила і трупом пала.

– 9: Розпялась, – в 1 ред. цей рядок сполучено з попереднім і читається він так:

На землю трупом

На улиці. І розпялась.

– 6: оттой, – в 1 ред.: собі.

619, 1: А ти, – в 1 ред.: І ти.

4: брати його, – в 1 ред.: орати ж.

7: сховались; потім, – в 1 ред.: сховалися та й…

– 13: мов, – в 1 ред.: як.

– 15: пронесла, – в 1 род.: пролила.

– 17:

Хвала

І не хвала тобі, Маріє, –

безперечна і велика помилка, бо у всіх трьох редакціях: хвала і похвала. Та й дивно було б, щоб Шевченко, так почитаючи Марію, чомусь би то не хвалив її…

Такий самий вираз стрічаємо у Шевченка і в «Неофітах», написаних раніше:

Хвала вам, лицарі святиї,

Во віки, віки похвала.

У всіх трьох редакціях є ще кінець поеми, перекреслений Шевченком в Б. Кінець той такий:

А потім ченці одягли

Тебе в порфиру, і вінчали.

Як ту царицю. Роспяли

Й тебе, як сина-наплювали

На тебе кроткую (в 2 ред. і Б.: чистую) кати,

Ростліли чистую (в 2 ред. і Б.: кроткую).

А ти? Мов золото в тому горнилі

В людскій душі возобновилась.

Досі – в 1 ред., а в 2 і в Б. ще два рядки:

В душі невольничій малій,

В душі скорбящій і убогій.

Кінець цей видруковано тільки в Празькому Кобзарі. Брульон поеми викінчений був перед 27/Х, бо ця дата стоїть у 2-й редакції, спочатку. В Б. поема має дату 11/XI.


Джерело: Доманицький В. Критичний розслід над текстом «Кобзаря». – К.: 1907 р., с. 329 – 345.