Початкова сторінка

Тарас Шевченко

Енциклопедія життя і творчості

?

168. Неофіти

В. Доманицький

Неофіти

В автографі Б. «Неофіти» з посвятою: «М. С. Щепкину на память 24 декабря 1857» (коли вони побачились знову після довгої розлуки), а дата 8 декабря 1857. Нижній Новгородъ [В дневнику під 8/XII стоїть: «Усі отсі чотири дні (4, 5, 6 і 7) писав поему… здається назову її «Неофітами ]. Автограф «Неофітів» єсть у М. А. Маркович (Марко Вовчок) [Вказівка про це в Празькому Кобзарі, т. II, 166: «Ми тута друкуємо їх по епіграфу, зіставшомуся у п. Маркевички (Марко Вовчок), додаючи варіанти з Львівського видання та видання Кожанчикова» ].

Що до друкованого тексту «Неофітів», то було його кілька редакцій, через те маємо аж чотири версії: у «Вечерницях» (р. 1862, №№ 31, 32 і 33), де видруковано вперше по першому рукописові, в «Основі» (1862, IV) та в Кожанчикова по в автографу Б., у Львівському виданні 1867, – по невідомому автографу, і в Празькому (Женевське і Львівське 1893 – взято з Празького, а російські видання наближаються до Львівського). Празьке – друковано по автографу М. Вовчок.

Поема «Неофіти» не викінчена, як писав про це Шевченко до М. М. Лазаревського 21 січня р. 1858, не так він її й і кінчив потім.

З автографів, крім автографа Б., розглядав я ще уривок (на чвертці аркуша паперу, перегорненого удвоє, і списаного з усіх 4 боків) в Музеї імені

В. Тарновського. Автограф цей обнімає кінець розділу 4 (од слів «І пяний і голий фавн отой), розділи 5 і 6 [Цей уривок, що в Музеї імені В. Тарновського, – шматок найпершого рукопису, про який Шевченко згадує в «Дневнику».] (текст дуже близький до того що в «Вечерницях»). Крім того, є ще копія в рукопису Л. Жемчужникова (ЗНТШ, т. 33), де пролог починається з «Благословенная в женах», але, як це видно з варіантів, вона не що інше, як копія з автографа Б.; нового сливе нічого нам не дає.

Таким чином порядок (хронологічний) джерел буде такий; 1) Чернігівський автограф (частина поеми), 2) «Вечерниці», 3) Празький текст (автограф М. Вовчок), 4) Львівський Кобзар 1867 – 1868, 5) автограф Б. (примітки у Празькому Кобзарі «Основа» і Кобзар Кожанчикова), 6) копія Л. Жемчужникова. З усіх цих редакцій – та, що в «Вечерницях», найраніша і через те найменш має ваги, – тим часом д. Романчук дуже на неї покладався і багато варіантів взяв звідти. А цього крім 2 рядків в розділі XIV, недостача яких справді почувається, не слід було робити. А ще як д. Романчук зауважує (у згаданому листі до мене), що «не використав я лише значно відмінного та цікавого тексту «Неофітів», поданого в «Вечерницях»… Мушу признати, що це тільки на краще вийшло…

Що до цього цікавого тексту, то д. Романчук, очевидно, не уявляв собі, яке він місце займає в історії текстів цієї поеми, і не відав, звідкіля його дістали галичани.

«Звідки редакція Вечерниць той текст дістала, не знаю, – пише він у листі до мене, – та й годі тепер розвідати, бо всі редактори і помічники (Заревич, Климкович, Володимир Шашкевич, Остап Левицький) вже померли».

В новому виданні «Кобзаря», що друкується в Петербурзі, я виправив текст відповідно останньої редакції як в автографі Б.

577, 11 зн.: Ісаія, глава 56, – у Шевченка в Б.: глава 5.

– 8: я тихо плачу, – в «Вечерницях»: нишком.

– 5: благодушне, – в «Вечерницях»: благодушно.

578, 1: сирая, – в Б.: сірая; по всіх «Кобзарях»: сирая, бо очевидно у Шевченка: сирая, і видавці не знали як прочитати и чи за .і, чи за и.

– 5: притчою, – в Б.: притчею; так і в «Вечерницях».

– 14: на кладовищі, – в рукописі варіант в примітках у Празькому Кобзарі: гробовищі: так і в «Вечерницях».

– 16: й за те, що бачу, що живуть. – в рукописі варіант Празького Кобзаря: За те хоч бачу; а в Б., після: «що бачу» не (,), а (.) і далі: Ще живуть. Добрий варіант і в «Вечерницях»:

Слава Богу й за те…

Хоть бачу, що живуть.

– 14 зн.: на кладовищі – в «Вечерницях»: на гробовищі.

– 12 зн.: невбогий мабуть хтось лежить – в Б.: не вбогий: в «Вечерницях» кращий варіант: «Мабудь не вбогий хтось лежить».

– 8 зн.: і я – , – в Б.: А я, але мабуть помилка, бо і в «Вечерницях»: І я.

– 5 зн.: із тюрми (.) В «Вечерницях» немає ніякого знака після: із тюрми дивлюсь, дивлюся.

– 2: мов нагодована дитина, – в «Вечерницях» помилка: негодована.

579, 9: його святого мордували, – в «Вечерницях»: За що його мордували.

– 4: та праведних, – в «Вечерницях»: і праведних.

– 11: І главу його честную. – в примітках Празького Кобзаря; І святую главу його; теж і в «Вечерницях».

– 15: І повісили між ними – в Б.: між: ними; в «Вечерницях»: повішали.

– 17: сивий Верхотворець, – в «Вечерницях», у Львівському Кобзарі і в Б. теж так, а в Празькому Кобзарі: святий.

15 – 1 зн. на стр. 579, уся стр. 580 і 1 – 10 на стр: 581 – в Б. немає; узято це з «Вечерниць»; є і у Львівському Кобзарі 1867; в «Вечерницях», через недогляд, опущені рядки 6 – 10 на стр; 580, – повна редакція тільки у Львівському 1867.

579,11 зн.: син оттой Марії, – у Львівському Кобзарі 1867: отсієй Марії: у «Вечерницях»: отсій Марії.

580, 17 зн.:

Земні

Бєте поклони, –

у Львівському Кобзарі: до землі; так і в «Вечерницях».

– 15: од – у Львівському Кобзарі: від.; так і в «Вечерницях».

580, 5 зн.: перелечу во время оно, – так в «Вечерницях» і у Львівському, а в Празькому Кобзарі: «перелечу в літа, у те незгірше время оно».

– 2: із тьми-недолі, – так в «Вечерницях» і Львівському, а в Празькому Кобзарі: юдолі.

581, 7 – 10, – в Празькому Кобзарі одмінний зовсім варіант:

Так думаю во время оно

Перелетіть і стоном – звоном

І трубним гласом розсказать,

Як Бог поможе, про святую

Про тую матір молодую

І христіянку. Про царя,

Чи теє… про кесаря…

– 15: летучі літа, – в «Вечерницях»: Літа луччі (:). Може це помилка – замість летучі?

– 16 зн.: і слово розумом, – так у Львівському, а в Празькому Кобзарі: І голос…; в Б. зразу було: і голос пламенем; в «Вечерницях»: і слово пламенем.

– 13:

Старої матери, що море

Сльози святої пролила, –

це варіант «Вечерниць», бо по інших Кобзарях і в Б.: «як тая мати ріки – море», а далі в Празькому Кобзарі: сльози святої пролила: у Львівському: сльози кровавої лила, – так як в автографі Б.

– 8 зн.: мати Бога, – так у Львівському, тільки «мати Божа», а в Празькому Кобзарі і в Б. (зразу було): Матір правди; так і в «Вечерницях», але поправив в Б. на: мати Бога.

– 7: сльози матері, – в «Вечерницях»: матерні.

– 6: до каплі вилила, – так у Львівському; в Празькому Кобзарі: до краю; в «Вечерницях»: Із серця.

– 2: пламенем взялось, – в Б. зразу були: пламенем святим.

582, 1 – 3:

Щоб по Украйні розлилось,

Як благовоннеє кадило,

І рідні душі освятило. –

так в «Вечерницях», тільки: по Вкраїні; в Кожанчиковському «Кобзарі» та в «Основі»:

І на Україну понеслось

Те слово – Божеє кадило,

Кадило істини… Амінь.

В Празькому, копії Жемчужникова та в Б. – повніше:

І на Украйні понеслось

(в Празькому Кобзарі: І по Украйні пронеслось; в копії Жемчужникова: На Украіну понеслось).

І на Україні святилось (в Празькому Кобзарі: світилось (!).

Те слово – Божее кадило (в Празькому Кобзарі: те слово чистее кадило).

Кадило істини. Амінь (в Празькому Кобзарі: Чистійшій істини).

Останніх двох рядків в копії Жемчужникова немає.

– 9: за Деція, – в Б.: за Декія.

– 13: Россії, – в Б.: Росії.

– 16 зн.: на його. – так в Празькому Кобзарі і в «Вечерницях», а в Кожанчикова і в Б.: на неї.

– 15: і дівчати, – в Б.: і дівчаті; в «Вечерницях»: а дівчаті.

– 11: людей шукала, і знайшла, – в «Вечерницях»: шукали, і знайшли.

– 12: гінекеї, – в Б.: гінікею; в «Вечерницях»: «гінекеї»; так і по інших Кобзарях.

– 11: одвела, – в «Вечерницях»: одвели.

– 9: Із доброго того дівчати, – в Б.: із доброї тії, але по всіх інших джерелах дівча – середнього роду.

– 8: дитину-сина привела. – М. Кр-ський зауважує, що треба б.: повила. Але як і тут, так і в «Марії» у Шевченка звичайний вираз: привела.

– 5: немалі жертви. І благала, – в Кожанчикова, в «Основі», і у Львівському Кобзарі і в Б.: Ублагала. В «Вечерницях»: Чималу жертву. І благали (!).

– 4: весь синкліт, – в Кожанчикова і в Б.: той сігкліт.

583, 2: син її, – так в Кожанчикова і в Б., а в Празькому і «Вечерницях»: первенецъ.

– 4: перед образом, – в «Вечерницях»: і перед ідолом.

– 5: горить кадило золоте, – це взято з «Вечорниць» і Львівського Кобзаря, тоді як в Празькому Кобзарі і в Б.: лампади світять (в Б. зразу було: теплять): в «Основі» і в Кожанчикова: лампаду світять. Той варіант, що у д. Романчука, кращий, бо дає рифму до – син її росте.

583, 7: сходила зоря, – в Б.: заря.

– 17 зн.: І сина божого, – в Б.: божія; так і в «Вечерницях»: по всіх інших джерелах: Божого.

– 12: возстав із гроба! Слово встало – так у «Вечерницях» у Львівському; в Празькому Кобзарі: од гробу, в Б.: от гроба. Після от гроба в Б. не (!), а (, –).

– 11: понесли, – в Б. зразу було: рознеслось.

– 7: той син Алкид, – в рукописі приміток у Празькому Кобзарі і в Б.: її Алкид в «Вечерницях»: сей син.

– 6: та ще, – в «Вечерницях»: І ті.

– 3: у гаї гарно, – в «Вечерницях»: в гаю гарненько.

– 2: вина святого напились, – так і в «Вечерницях», а в рукописі приміток у Празькому Кобзарі: І ще гарніше попились; в Б. теж так: Та ще гарніше попились.

– 1: та й поклонялися Прияпу, – в Б.; та й поклонилися Пріапу.

284, 1: іде святний Петро, – в «Вечерницях»: святий, святий.

– 2: Ідучи, – у Львівському, в «Основі», Кожанчикова та в Б.: Та йдучи. Ідучи – в «Вечерницях» і в Празькому Кобзарі

– 4: І одпочити – в «Вечерницях»: Та одпочити.

– 6: І оргію благословив, – в «Вечерницях»: і взором оргію змірив (!).

– 7: і тихим, добрим, кротким – в «Вечерницях»: І добрим кротким, тихим.

– 8: любов і правду! – в Празькому Кобзарі: любив і кротость; так і в «Вечерницях».

– 11: І ситий, – так і в Б., а в «Вечерницях», в Празькому Кобзарі і у Львівському, в копії Жемчужникова: і діти.

– 12: І пяний й голий Фавн отой, – з цього рядка починається ще одне джерело – автограф Чернігівського музея (найперша редакція). В Чернігівському: І козлоногий сивий пан (так і в Празькому Кобзарі); у Львівському: І козлоногий сивий Фавн, а в рукописі приміток у Празькому Кобзарі, в копії Жемчужникова і в Б.: І пяний й голий отой Фавн (зразу було: І пьяний голий пан Фавн).

– 13: І син Алкид твій, – в Чернігівському: І добрий син твій.

584, 14: Всі, всі, – в Чернігівському: усі.

– 15: Перед святим, – так у Львівському, а в Празькому Кобзарі: перед Петром: і в Б. зразу було: перед святим, але поправлено на: Петром.

16, – До себе в терми на вечерю. – в Б. додано: ще пів рядка: Того апостола…

– 18: І в термах, – в «Вечерницях»: А в термах. Це не резон, бо і свідчить про попередню вже оргію, про яку ми вже чули.

– 15 зн.: куряться амфори, – в Чернігівському: І курять амфори.

– 14 – 13:

Трохи не голиї, стоять

Перед Кипрідою, і в лад, –

це взяв Ю. Романчук з Львівського Кобзаря (та так і в Б.), а в Празькому Кобзарі:

Трохи не голиї, не в ряд

Перед Кипрідою стоять.

В Чернігівському:

Трохи не голі, і хлопята

Перед Кипридою стоять.

– 12: співають гимн. Приуготован, – в Чернігівському і в Празькому Кобзарі: І гимн співають. Уготован; в «Вечерницях»: їй гимн співають. У Львівському Кобзарі помилка: приготован (замість приуготован).

– 9: аж тут їм гостя привели, – це взято з «Вечерниць», а в Чернігівському і в Б. і по всіх інших джерелах: гетери гостя привели.

– 8: сивобородого, і знову. – варіант: ізнову – тільки в Празькому Кобзарі а в «Вечерницях». У Львівському Кобзарі, в Чернігівському автографі, в копії Жемчужникова і Б.: і слово.

– 6: Єлеєм слово потекло, – так тільки в Празькому Кобзарі: в Чернігівському: єлеєм, медом, а в «Вечерницях», у Львівському, в копії Жемчужникова і в Б.: драгим єлеєм.

– 5: А жриця, – в Чернігівському: І жриця.

585, 2: У катакомби. І єдиний, – в Чернігівському тут вставка:

У катакомби, – за собою

І причет весь свій повела.

– 3: твій син Алкид пішов із ними, – в Чернігівському: І всіх гостей І син твій, мати; в Празькому Кобзарі і у Львівському: пішов за ними.

– 4: за тим апостолом святим, – так в «Вечерницях» і в Празькому Кобзарі; в Чернігівському: пішов за ними, за святим; у Львівському, в копії Жемчужникова і в Б.: І за апостолом святим.

– 5: за тим учителем благим, – так в «Вечерницях», а в Чернігівському Святим учителем своїм; у Львівському: За тим учителем своїм; в копії Жемчужникова: за ним – учителем своїм; в Б.: За тим – учителем своїм. В Празькому Кобзарі цього рядка зовсім немає.

– 6: А ти, – в копії Жемчужникова: І ти.

– 8: свого единого. Нема, – так в «Вечерницях» і в Празькому Кобзарі; а у Львів, і в Б.: Свого Алкида… Ні, нема!

– 9: Уже й не буде! I сама, – так в Празькому Кобзарі, а у Львівському, в Чернігівському і в Б.: Ти сама… В Чернігівському тут вставлено ще два рядки (перед: уже й не буде):

Уже й смеркає, вже й світає –

Твого єдиного немає,

Уже й не буде

– 10: сама помолишся пенатам, – так в Празькому Кобзарі, а у Львівському Кобзарі і в Б.: Помолится своїм пенатам.

– 11: сама вечерять сядеш, – в «Вечерницях»: Сама вечеряй.

– 12: Ні, не вечерять, а ридать, – в «Вечерницях»: Ні, не вечеряй а ридай.

– 13: себе і долю проклинать, – так в Празькому Кобзарі і в Б., а у Львівському Кобзарі: Ридать і долю; в Чернігівському автографі: Ридать і Бога; в «Вечерницях»: себе і долю проклинай.

– 14: І сивіть кленучи, – в Чернігівському: плачучи.

585, 15: умреш-єси на самоті, – в Чернігівському: умреш сама; в «Вечерницях»: у самоті.

– 16: мов, – в Чернігівському: як.

– 15 зн.: старого, – так в Чернігівському автографі і в Празькому Кобзарі, а у Львівському і в Б.: святого.

– 14: Апостола Петра святого, – в Чернігівському, в Празькому Кобзарі і у Львівському: Того апостола Петра.

– 13: а Неофітів в Сиракузи, – в Чернігівському і в Празькому Кобзарі: А церков всю у…

– 12: в підземниі страшниі узи, – ні в Чернігівському, ні у Львівському, ні в Б. немає, а взято із «Вечерниць» та Празького Кобзаря.

– 11: в кайданах, – в Чернігівському: в галерах; в «Вечерницях» на барках.

– 10: твій син Алкид, твоя дитина, – в Чернігівському і в Празькому Кобзарі: твоя єдиная дитина: в «Вечерницях»: твоя коханая дитина.

– 9 – 8:

Твоя любов, твоя єдина

Утіха, радість на землі, –

а в копії Жемчужникова і в Б.:

єдиная твоя (в копії Жемчужникова: твоя єдиная) родина,

Любов єдиная твоя.

В Чернігівському, Празькому Кобзарях і у Романчука: замість утіха, радістьєдина радість.

– 7: гниє в неволі у кайданах, – так нема ні в одному джерелі, бо в Празькому Кобзарі не стоїть і в Б.: гниє (в копії Жемчужникова і в «Вечерницях»: гине) в неволі… В Б. далі: в кайданах, а в Жемчужникова: І не знаєш; у Львівському: гине в неволі, у кайданах

– 6: а ти, прескорбна, і не знаєш, – у Львівському: а ти, прескорбная, не знаєш; так і в Б. (лишень через помилку опущено ти).

586, 3: Чи теє… в Скифію…, – в «Вечерницях»: Чи то у Скифію

– 14:

Круг одра

. . . . . . . . . . .

постануть,

– так у Львівському Кобзарі, а в Чернігівському і в Б.: предстануть: в Празькому Кобзарі: повстануть (!).

– 15: в кайданах, – в «Вечерницях»:

Постануть

Страшної муки,

– і далі немає 4 рядки.

– 14 зн.:

Аж кишить

Невольника

– в «Вечерницях»:

Аж кишать

Невольники.

– 12 зн.: в льохах і тюрмах, – в Чернігівському: Все христіане! в «Вечерницях»: в підземних мурах.

– 6 зн.: не знайшла, – в Б.: не найшла; так і в «Вечерницях».

– 4: та там, – в Чернігівському: І там.

– 1: сидіти, – в Б.: сидіть, але це неправильно, бо це слово мусить тут мати наголос на передостанньому складі, відповідно до попереднього подивитись… І справді, по всіх джерелах: сидіти.

587, 1: коло острогу, ждать, – в Чернігівському: коло тюрми і ждать, в Б.: коло острога.

– 3: свойого сина, – в Чернігівському: так того.

– 5: Бульвар мести, – в Чернігівському: Мести бульвар: так і в «Вечерницях».

– 10: жреці, – і в Чернігівському і в Б.: жерці (так і у Львівському).

– 13: з кадил і амфор. І з собором, – в Чернігівському не так: І в Капітолїю з собором: в «Вечерницях»: А в Капітолій і з собором.

587, 15: Із бронзи литую статую, – в Чернігівському: литого Нерона.

– 16: самого кесаря несуть, – в Чернігівському: Нерона кесаря несуть.

На цьому кінчається автограф Чернігівського музею.

– 18: непевне видумали свято, – в «Вечерницях»: На певне (?).

– 11 зн.: самим ледащо вихвалять, – у Львівському Кобзарі: його самім їм…; в Празькому Кобзарі, в копії Жемчужникова і в Б.: самим їм дурня. Рядків 10 – 1 в копії Жемчужникова немає.

– 10: так щоб вже разом доконать, – у Празькому: та щоб вже разом; у Львівському – Та заразом щоб; в Б.: То заразом щоб доканать: в «Вечерницях»: Та щоб вже разом доказать.

– 4: – бог, ще більш од бога, – в Б.: – бог, що більш од бога; в «Вечерницях»: що більше Бога.

– 3: І майстрові дали ковать, – в Празькому Кобзарі: І сказано було ковать.

588, 1 – 2:

Що бронзовий той кесар буде

І милувать,

– в Празькому Кобзарі:

Що миловать Юпитер буде,

Щоб всі молилися.

– 3: неначе в ірій потягли, – в «Вечерницях»: неначе вірні потягли.

– 5: і та небога, – в «Вечерницях»: й моя – цей варіант д. Романчук взяв з «Вечерниць», а більше його ніде немає, – скрізь: І чи одна ж: вона? Мій Боже!

– 6 – 5:

Їх тисячі в сльозах зібралось

Зо всього царства, –

теж узято з «Вечорниць», а скрізь:

Прийшло їх тисячі в сльозах,

Прийшло з далека..

– 588, 14 – 10:

Свою надію? І кого

Кого благаєте, благиї.

Раби незрячії сліпії? –

цей уривок дуже поплутаний і скрізь неоднаковий. В «Вечерницях» так як тут, тільки замість «раби незрячії» – «о нерозумнії»! У Львівському і Празькому:

Свою надію? Горе з вами!

Кого благаєте, благиї,

Раби незрячії, сліпії!

В Б. – теж так, тільки після «Горе з вами» вставлено ще рядки: «Раби незрячії, кого?», але в такому разі виходить аж двічі: раби незрячії. В копії Жемчужникова після «благиї» – немає вже рядка: раби незрячії, сліпиї.

– 17: чи ж камінь милує кого? – це гірший варіант; є він і в «Вечерницях» та в Празькому Кобзарі, і якимсь дивом в Б., тим часом як у Львівському та в копії Жемчужникова: чи кат помилує кого?

– 17 зн.: молітесь Богові святому, – в копії Жемчужникова: одному.

– 14: не поклонітесь. – в «Вечерницях»: Всі не молітесь.

– 18: парі, попи, – в Б.: попи й царі. (В «Вечерницях» кінця рядка 14 і цілого 13 – немає).

– 10: перед тим Юпитером, – в Б. тим немає, – та воно й зайве, бо в рядку повинно бути 8 складів, а так виходить 9; так воно і стоїть у Львівському, у Празькому та в інших «Кобзарях», в «Вечерницях» перед Нероном немає… Для чого Романчук додав: тим – не відаю.

– 9: молились вчора сенатори – в Б. поставлено наголос: сенатори (рифма до вчора); в «Вечерницях»: дуки сенатори.

– 8: і вчора – в «Вечерницях»: учора.

– 7: лилася божа благодать, – в «Вечерницях»: отце ж і ллється благодать.

– 6: коли не чином, то грошима, – так у Львівському; у Празькому і в Б.: Йому чи чином, чи грошима.

– 5: кому – в аренду, – в Б.: Кому – аренду.

588, 4: або за більшії заслуги, – цього рядка в Празькому Кобзарі немає, зате ж там мало зрозумілий варіант: Байстрятам – Почеп, а кому. В Б.: Байстрятам дещо, а кому.

– 1: хоч і, – в Б.: хоча й.

599, 5: й себе, – в Б.: й немає, але воно потрібне.

– 10: А ми, – треба писати: А Ми.

– 14 зн.: вести із Сиракузів, – в Б.: везти із Сиракузи. Справді, із Сиракузів у Рим можна тільки везти морем, а не вести. Про це не раз свідчить і текст «Неофітів». «А неофітів в Сиракузи в кайданах одвезли» (585, 13 – 11 зн.), «Дитину мати не знайшла і в Сиракузи поплила» (586, 6 – 5 зн.), «Приплила із Сиракуз і та небога» (588, 5 – 6), «на галері везуть твого сина з христіанами в кайданах» (590, 14 – 12).

– 12: і весела, – в «Вечерницях»: і весело.

– 11: кумирови помолилась, – в Празькому: Кесарева.

589, 10 зн.: а кумир той, – у Празькому: А Юпітер.

– 9: Юпітер той новий, – у Празькому: твій Юпітер новий; в копії Жемчужникова од рядка 10 до низу і 1 – 4 на стр. 590 – немає.

– 1: ласкавого бога, – так у Празькому; у Львівському: лукавого, в Б.: ласкавого (так і в «Вечерницях»).

590, 2 – 3, 5 – 6 – взято з Львівського Кобзаря, хоча з одною одміною. У Львівському Кобзарі тут той самий текст, що в примітках до Празького (= Б.).

– 2: Алкидова мати, – в Празькому Кобзарі: І ти, моя мати.

– 3: пішла сина зострічати, – в Б., в примітках до Празького і у Львівському: пішла його зострічати; в «Вечерницях»: зострінути сина, – д. Романчук підправив його. А воно й не надто було потрібно, бо 4 рядки перед тим: Іди зустрічати свого сина.

– 5: на березі. Пішла-єси, – так і в копії Жемчужникова, а в Празькому Кобзарі: І пішла ти. В «Вечерницях»: пішла вона.

– 6: трохи не співаєш, – в «Вечер».: не співак.

– 8: хвалиш, вихваляєш, – в «Вечерницях»: хвалить, вихваляє.

– 15 зн.: байдак, – в Празькому Кобзарі: барка.

– 12: з христіянами, – в рукописних примітках до Празького Кобзаря і в Б.: з неофітами.

– 9 – 6 – в копії Жемчужникова немає.

– 8: а апостол великого, – в Празькому Кобзарі: твій єдиний, а апостол.

– 7: христового, – в Празькому Кобзарі: великого.

– 6: слова істини, – в рукописних примітках до Празького Кобзаря і в Б.: Оттакий-то він.

– 4; Аллілуя ні в одному джерелі немає, а в «Вечерницях» замість цього: псалом 149. Для чого Романчук добавив?

Далі іде «Псалом новий Господеви» – той самий псалом, який ми маємо в псалмах Давидових під р. 1845, – з невеличкими одначе одмінами.

591, 11: гострі, – в Б.: острі.

– 17 зн.: неправедних, – так в рукописних примітках до Празького Кобзаря, а в Празькому основному тексті: нечестивих; в «Вечерницях» – губителей.

Це найраніший варіант псалма 149, і дійсно в «Псалмах Давидових» (див. попереду) стоїть губителей (490, 11 зн.); так само в «Вечерницях»: преподобний (591, 14 зн.) слава, – як в псалмах.

– 10 зн.: дивилась, слухала, ридала, – так в Празькому, а в Львівському, копії Жемчужникова і в Б.: Не слухала і не ридала. Так і в рукописних примітках до Празького Кобзаря (= Б.).

– 9: І «Аллилуя» подала, – в Б. і копії Жемчужникова: А…; в «Вечерницях»: подала.

– 7: мов дзвони загули кайдани, – а в Празькому Кобзарі: Забрязкали тяжкі окови.

592, 1: гординею ж, – в Б.: ж немає.

– 2: не поклонітесь, – в «Вечерницях»: не преклонітесь.

– 5: пророків, – так скрізь, тільки – в Б.: пророка.

– 6: розпинае, – так в Б. і в рукописних примітках до Празького Кобзаря, а в Празькому Кобзарі основному: пожирає.

– 8: І виростуть вони колись ряда 8 – 10 – немає в Празькому Кобзарі основному; в «Вечерницях»: і виростуть внучата тиї.

– И: без огня – в копії Жемчужникова: без огню.

– 13: І тисячі і тьми, – в Б.: і тьми і тисячі.

– 15 – 16:

Молітесь, братія, молітесь!

І павшії ниць перед Христом, –

в Б.:

Молітесь братія»!

Молились,

Молилися перед Христом.

В «Вечерницях»: упавши ниць, перед Христом.

– 15 зн.: лицарі святиі, – в «Вечерницях» святих немає.

– 14: во віки, віки, – в «Вечерницях»: во віки вічні.

542, 11 зн.: минає тиждень. Пяний кесар, – так в примітках до Празького Кобзаря (= Б.), а в основному Празькому: Минув і тиждень той. І кесарь. В копії Жемчужникова: пяний писарь (?!); в «Вечерницях»: минув і тиждень «пяний кесарь.

– 10 – 9:

Постригши сам себе в Зевеса,

Завдав Зевесу юбілей, –

так і в Б., а в копії Жемчужникова один тільки рядок: Рим пропиває, тризну править.

– 7: миро, – в Б.: мірро.

– 6: женуть гуртами, – так і в рукописних примітках до Празького Кобзаря, а в Празькому Кобзарі основному: гуртами гонять.

– 5: у колізей. Мов у різниці, – в Празькому Кобзарі: Мов у різницю. Кров потекла. – І кров тече (так і в «Вечерницях»).

593, 2: пий, лютуй. – так в «Вечерницях»; в Кожанчикова і в Б.: лютий, лютий, в Празькому Кобзарі і Львів.: Лютуй, лютуй.

– 5: уже зійшла святая зоря, – в Б.: уже встає: в «Вечерницях» зійшла, але святая – опущено.

– 8: мов собаку, – в Б.: мов собаку (, –).

– 7 – тебе убьють, – в «Вечерницях»: тебе побє.

593, 14: червленим. – ні в одному джерелі я не знайшов червленим, а скрізь: червоним.

– 15: в болоті крови замісивсь, – так тільки в Празькому Кобзарі, а в решті джерел: в болото крови.

– 12 зн. в «Вечерницях» немає.

– 13 зн.: Апостол, син твій, на арену, – так в Празькому Кобзарі, а у Львівському Кобзарі і в Б.: А син твій гордо на арену.

– 9: із ями, – так в Празькому Кобзарі і у Львівському, а в Б. – із льоху

– 7: По Колізею, – в Б.: По Колізеї (так і у Львівському).

– 6: ревучим громом, – так у Львів, і в Б., а в Празькому Кобзарі: неначе громом.

594, 1: обступили, – в Б.: оступила.

– 3: твоїм Юпітером, – в «Вечерницях»: за кесарем твоїм.

– 5: а ти осталася одна, – в «Вечерницях»: А ти осталася на дворі.

– 12 – в «Вечерницях» коротший варіант:

Сама самісінька… О горе!

Ти закричала, знявши руки,

І збожеволівши від муки.

– 13: о мур, – в Б.: об мур.

– 14 – 15:

І трупом пала, –

Під саму браму, –

в «Вечерницях»;

Ударилась – і не живою

Під браму впала.

– 12 – 11 зн. в Б. немає, –це взято з «Вечерниць»: ні в Празькому Кобзарі, ні у Львівському, ні в інших джерелах – немає, хоч без цих рядків дійсно почувається недостача.

– 10: одинокий, мов гора та, – так у Львівському Кобзарі і в Б., а в Празькому Кобзарі і в «Вечерницях»: Одинокий серед Риму (в «Вечерницях»: серед Рима).

– 9: на полі, чорніє, – так у Львівському Кобзарі і в Б., а в «Вечерницях» і Празькому: Мов гора, чорніє.

– 8: Колізей той серед Риму, – так у Львівському Кобзарі і в Б., а в «Вечерницях» і Празькому: Серед поля широкого.

– 6: Із Альбано, із-за Тибру – такого варіанта ніде немає, бо у Львівському Кобзарі і в Б., очевидно, бажалося мати кращу рифму до «Риму» – із-за Тибру… Із-за Тибру, із Альбано, а в Празькому Кобзарі: Із Альбано, із-за гаю.

– 4 а з-за того Колізея, – так тільки в «Вечерницях», а у Львівському, в Празькому Кобзарі і в Б.: А над чорним Колізеєм.

594, 3 зн.: неначе з-за диму, – так тільки в «Вечерницях», а у Празькому, Львівському і в Б.: Ніби із-за диму.

– 2: сходить місяць, – так в «Вечерницях» і в Празькому Кобзарі, а у Львівському Кобзарі, в рукописних примітках до Празького Кобзаря (= Б.), в копії Жемчужникова і в Б.: пливе місяць.

595, 1: спочива на лоні ночи, – так тільки в «Вечерницях», бо і в Празькому Кобзарі, і у Львівському, і в Б.: одпочив.

– 3: твої чада преступниї, – в «Вечерницях»: навісниї.

– 4: ми не спочиваєм, – так в «Вечерницях» і в Празькому Кобзарі, а у Львівському і в Б.: не одпочиваєм.

– 6: у проспанім раю, – так тілько в Празькому Кобзарі, а в «Вечерницях», Львівському і в Б.: раї.

– 9 – 10: та ще й Бога зневажаєм – так в «Вечерницях» та Празькому Кобзарі, а у Львівському Кобзарі та в Б.:

Та тебе ще й, зневажаєм,

Праотче ледачий!

(у Львівському ледачий немає); в Празькому Кобзарі:

А тебе, ледачий

Наш праотче… Та цур тобі!...

А в «Вечерницях» просто: ледачі, ледачі!

12 – 20, – скрізь (крім «Вечерниць») так, як у Романчука, крім рядка 17: «коло замкнутої брами», який в Празькому Кобзарі: читається: Кругом того Колізея. Д. М. Кр-ський в статті своїй проектує поправніший текст, – правда, досить гарний, – але Шевченко з ним розминувся…

– 14 зн.: тихесенько, – в Празькому Кобзарі: тихо – мовчки.

– 9: коло брами сіла, – в Празькому Кобзарі: під брамою сіла.

– 8 – 7:

Й зажурилась. Незабаром

Брама одчинилась, –

так у Львівському і в Б., а в Празькому Кобзарі:

О-пів ночі брама тоді

Тихо одчинилась.

В «Вечерницях» од рядків 12 згори і аж до 6 знизу такий варіант:

Опівночі прокинулась

Нещаслива мати,

Підвелася, і здрігнулась,

Стала щось шептати.

Опівночі широкая

Брама одчинилась

І побоїще страшенне

Світом освітилось.

– 6 зн.: на колісницях, – в «Вечерницях», в Львівському і в Б.: колесницях,

595, В – 2:

І повезли на Тібр, тілами

. . . . . . . годувати (рибу). –

в Б.: І повезли на Тібр. Тілами святих убитих годували; так і в «Вечерницях», так у Львівському та Празькому. Очевидно і тут д. Романчук погнався за рифмою (годувати) для дальших (через один рядок) мати.

– 1: для царського таки стола, – в Празькому: його стола, а в копії Жемчужникова помилка: слова (?!).

596, 8: сестра Морока, – в Б. примітка (не рукою Шевченка): Скифьский Плутон (а не скандинавський, як у Ю. Романчука в примітках). І справді:

А Скифи сіроокі

. . . . . . . . . . . . .. . . . . . . . . .

Подумали: сестра Морока

із пекла, вийшла провожать

У пекло Римлян, –

мова йде про скіфів, а не скандинавів. Помилку цю зроблено ще в примітках до Празького Кобзаря, але видавці того «Кобзаря» не добре прочитали автограф Б., в якому червонім олівцем, не дуже виразно дописано: Скифський Плутон.

– 17 зн.: А ти – в Б.: І ти, по всіх же інших джерелах: А.

– 13: одна на березі. Дивилась, – в примітках до Празького «Кобзаря» та в Б.: На березі, і ти дивилась. У Львівському: «одна на березі. Дивилась», а в «Вечерницях» і в Празькому Кобзарі: На березі. Дивилась.

– 15: як розстилалася, – в «Вечерницях» і у Львівському: розстелилася, – так й повинно бути.

– 12: дивилась, поки не осталось, – в Празькому Кобзарі: дивилась довго. Не осталось.

– 10 – 9 (взято з Празького та Львівського):

І ти заплакала тоді,

Ти страшно – тяжко заридала, –

в Б. і в Кобзарі Кожанчикова (це все з Б.):

І усміхнулася тоді,

І тяжко – страшно заридала.

– 7: за нас Розпятому. І спас, – в Празькому Кобзарі, Кожанчикова, в Б. і копії Жемчужникова: За нас Роспятому – і спас.


Джерело: Доманицький В. Критичний розслід над текстом «Кобзаря». – К.: 1907 р., с. 300 – 315.