Початкова сторінка

Тарас Шевченко

Енциклопедія життя і творчості

?

18. Утоплена

В. Доманицький

Утоплена

Вперше надруковано в «Молодику» На рік 1843. Автографа немає. Дата – 8/XII 1841. Це й єсть та «невідома поема» «Ганнуся», про яку Шевченка писав 8/XII 1841 р. до Квітки: «я Ганнусю сьогодня на швидку скомпонував, – та й сам не знаю, чи до-ладу, чи ні»… [Киевская старина, 1894, 4, 323] Шевченко сам пише, що скомпонував її на швидку, і через те додає в тому ж листі: «як побачите, що вона дуже вже безецна (бо вона такою мені здається), то не давайте її друковати; нехай іде, звідкіля взялася». Варіантів, крім де-яких відмін в «Кобзарі» з р. 1860, поправленому самим Шевченком, немає ніяких.

Стр. 155, 2 зн.: Хто се? хто се? – в «Молодику» стоїть: «що се? що се»? але в виданні Семеренка: «Хто се? хто се»?; та очевидно, що «що се»? не може бути, бо річ іде про живих істот, що по цім та по тім боці ставка чешуть та рвуть на собі коси.

156, 4: на Вкраїні, – в «Молодику» стоїть: «в Україні», але в Кобзарі 1860 – «на Вкраїні».

157, 6: Співає матуся, – в «Молодику» стоїть: «матуся співає», але в виданні Семеренка – перестановлено.

157, 7 – 8:

А козаки, як хміль оттой,

В’ються круг Ганнусі.

Цей варіант д. Романчук узяв з Кожанчиковського Кобзаря, де він з’являється вперше, бо в «Молодику», Кобзарях 1860 та 1867 (Львівському) стоїть інакше, а власне:

А козаки сміються їй,

Ганнусі моргають.

Хоч цей варіант, дійсно, гірший, але він безперечно Шевченків, а які підстави для свого варіанта мали видавці Кожанчиковського Кобзаря – не відаю.

157, 15: розхрістана, – знов те саме: в «Молодику», в «Кобзарі» 1860 та Львівському 1867 – розтріпана, а в Кожанчикова: розхрістана.

157, 15 зн.: Мене зневажаєш? – знов те саме: в «Молодику», Кобзарі 1860 та Львівському 1867 – «занехаєш?», а поправка пішла з видання Кожанчикова,

157, 11 зн. Оттака то була мати! – В «Молодику» стоїть: бува мати, але в виданні 1860 та й дальших – уже «була».

157, 6 зн.: а серця не мати! – Розуміється: «серця», а не серце, як це в виданні з р. 1860. Характерно взагалі для Шевченка, що він страшенно любить форму nominat. чи accusat. навіть там, де genetiv бував, от як тут, не кажучи вже про: люде, папи – замість людей, папів.

158, 6 – 7:

своє дитя без сорома

Байстрям нарікає,

– скрізь так, крім «Молодика», де після «без сорома» поставлено (,). Чи дійсно Шевченко хотів тут речення («байстрям нарікає») вирізнити, як це в Молодику, чи може хотів він сказати, що мати нарікає дитя своє байстрям без сорома (якщо не поставити [,])?

158, 4 зн.: купаться, – в Кобзарі 1860 та Кожанчикова: «купатись», а в «Молодику» – купаться.

159, 13: то жовтіє то синіє, – опущено [,] після «жовтіє».

159, 15: з роту піна, мов скажена, – після «піна» має бути – .

159, 8 зн.: пірнув, – в «Молодику – «нирнув», але це не буде по українськи, і в Кобзарі 1860 уже пірнув, а в Кожанчикова навіть: пурнув.

160, 1: не хочеш? не хоче»! – По всіх Кобзарях, і в «Молодику», обидва рази: не хочеш»? Це вже поправка самого д. Романчука, який зробив її для того, що так, мовляв, ліпше буде рифмуватися з попереднім «карі очі»

160, 4: по тім боці, – скрізь так, крім «Молодика», де «на тім боці».


Джерело: Доманицький В. Критичний розслід над текстом «Кобзаря». – К.: 1907 р., с. 55 – 57.