28. Н. Гоголю
Василь Доманицький
(За думою дума)
Вперше вірш цей видруковано в Лейпцигу, в книжечці «Новые стихотворения Пушкина и Шевченка», р. 1859, стр. 22 – 23, під заголовком «Думка». Автографа немає. Аж цього року знайдено рукопис в Департаменті поліції разом з іншими поезіями, і виявилося, що дата цього вірша не 1846, II, як стоїть у д. Романчука, або по інших виданнях, а 30/XII 1844, і що заголовок його Н. Гоголю. І тепер нам стає зрозумілим, до кого це поет звертається:
Ти смієшся, а я плачу,
Великий мій друже,
– і в іншому місці:
Нехай, брате! А ми будем
Сміятись та плакать.
Деякі варіанти маємо і в Празькому Кобзарі, але вони гірші і, знати, редакція тексту в Празькому Кобзарі раніша за Лейпцизьку. Текст в Кобзарі Львівському 1867 та Кожанчиковському 1867 – однаковий, і в обох – 12 рядків, од слів «Не заревуть в Україні» і кінчаючи «Та німоті плата» – немає зовсім. Аж згодом видавці Львівського Кобзаря в додатках до 2-го тому додали ці 12 рядків з Лейпцизького видання. Таким чином за основу треба брати Лейпцизький текст, як пізніший од Празького. Текст Департамента поліції, здається, нічим не відрізняється од тексту в виданні Романчука.
Одміни:
14, 4: плаче у самому серці, – в Празькому Кобзарі: у самого серця.
15, 6 – 7:
А що вродить з того плачу?
Нічого, мій брате! –
це варіант Празького Кобзаря, а в Лейпцизькому, на жаль, щось невиразне: «богинова, брате!». Видавці Кожанчиков, а за ними й Львівське 1867, читали це як «болиголов, брате».
15, 11: своєї дитини, – в Празькому Кобзарі: рідної.
15, 12 – 13:
За честь, славу, за братерство,
За волю Вкраїни, –
це варіант Лейпцизького видання, тільки там краще, що й треба лишити. В Празькому Кобзарі значно гірший варіант:
За честь, за віру і за братство,
За славу Вкраїни.
15, 14: не заріже, викохає, – після «заріже» треба (:).
15, 12 зн.: сміятись та плакать, – в Лейпцизькому і в Празькому Кобзарях сміяться.
Джерело: Доманицький В. Критичний розслід над текстом «Кобзаря». – К.: 1907 р., с. 83 – 84.