Початкова сторінка

Тарас Шевченко

Енциклопедія життя і творчості

?

46. Відьма

В. Доманицький

Відьма

Вперше видруковано в «Вечерницях» (1862 №№ 16 – 18) (не все, а до половини розділу IV-го). З «Вечерниць» узято текст до Львівського «Кобзаря» 1867; крім того, варіанти маємо в копії Л. Жемчужникова (ЗНТШ, т. 33) та автографи М. і Б. Та редакція, що видруковано її в «Вечерницях», а потім і у Львівському «Кобзарі» 1867, має своїм джерелом, як не помиляюся, копію, яка зараз зберігається в Музеї ім. В.Тарновського в Чернігові: схожість дуже велика.

Дата 7/III. 1847, – але ця дата належить першій редакції цієї поеми під заголовком «Осика» (знайдено цього року в архиві Департамента поліції). Одміни між першою редакцією та автографом М. досить значні, особливо на початку. Редакцію М. Шевченко досить полагодив і в Дневнику під 4/III 1858 записав: «принялся переписывать «Видьму» для печати. Нашел много длинного и недоделанного», а 5/III: «Продолжаю работать над «Ведьмою», а 6/III «сегодня кончил. Кажется, порядочно кончил». Цей переписаний примірник і есть автограф Б., і він і став основою тексту в Кожанчикова та інших «Кобзарях».

Одміни.

Перш за все «Осика» (поема) – має в рукописі Департамента поліції епіграф: «Да пріидетъ же смерть на мя, и да снидутъ во адъ живи, яко лукавство въ жилищахъ ихъ, посредѣ ихъ. Псаломъ».

504,16 зн.: молюся, знову уповаю, – в рукописі Департамента поліції: молюся, знову уповаю.

– 15 зн.: виливаю, – у Львівському 1867 як і в «Вечерницях»: проливаю.

– 504, 9 зн.: над долею злою, – в рукописі Департамента поліції та М.: над долею лихою.

– 3 – 2:

І з людьми і скаже

Спасибі нам,

– в М.:

Спасибі нам скаже,

І заплаче,

в рукописі Департамента поліції: і помолиться, й заплаче.

505, 5: і в неволі, – у Львівському Кобзарі звідкілясь: недолі (!), бо в «Вечерницях» теж «в неволі».

– 8: пізнає… пізнає, – очевидно, що: познає. – Це «пізнає» пішло з «Вечерниць».

– 7: і всетворящую любов, – спочатку в Б. було: познає Божую любов. Я вже згадував, що рядки 1 – 7 є тільки в Б., – в М. їх немає, за те далі є в М. (і в рукописі Департамента поліції) 8 рядків, яких немає в Б. (вони є в Празькому Кобзарі, а немає в Кожанчикова, бо цей друковано по автографу Б.).

Така моя рада, незнаємий брате!

Смирись перед Богом, людей не займай,

Шукай собі брата в палатах (написано: в палах) і в хаті.

І дбай домовину, а слави не дбай.

Бо вона не спинить віку молодого,

Не верне з за літа нашої весни.

Оттак то мій друже!

Молись, брате, Богу

І мене в молитвах твоїх помяни (в рукописі Департамента поліції: своїх).

Далі в рукописі Департамента поліції є 24 рядки, яких ні в одній редакції немає, – ось вони:

Росте в полі на могилі

Осика заклята, –

Отам відьма похована, –

Христітесь, дівчата!

Христітеся… і не кваптесь

На панів лукавих, –

Бо згинете, осміяні,

Наробите слави,

Злої слави на сім світі,

А на тім!… Крий, боже!

За гріхи такі великі

Сам Бог не поможе.

Нехай пани знущаються,

Братами торгують,

Та сльозами кровавими

Сатану частують, –

Їх вже душі запродані –

То їм і байдуже,

А вам треба стерегтися,

Стерегтись – та й дуже!

Стережіться-ж! Кохайтеся

Хоч із наймитами, –

З ким хочете, мої любі, –

Тілько не з панами.

– 9: коло осіннього, – в рукописі Департамента поліції: після осіннього.

– 14: ішли, ішли, – в рукописі Департамента поліції: ішли собі.

– 15 розняли, – в копії Жемчужникова та М.: наняли: так і рукописі Департамента поліції

– 16: огонь чималий розвели, – в рукописі Департамента поліції, в копії Жемчужникова та автографі М. багаття вбоге.

– 16 зн.: і кругом його, – в рукописі Департамента поліції та М.: і коло його.

– 15 зн.: хто з шашликом, – в «Вечерницях» неправильно «за шашликом».

– 13 зн.: колись то був, – в рукописі Департамента поліції і в М. стоять: ().

– 11 зн.: з приданок, – в М. з наголосом: з приданок.

– між 10 і 9 зн. в рукописі Департамента поліції вставлено: (голос за шатром).

– 5 зн.: свекор оженився; – в М.: утопився. Після свекор треба. –

– 4 зн.: батько утопився, – так і в рукописі Департамента поліції, а в М.: оженився.

– 3 зн.: І… гу… – в рукописі Департамента поліції ще двічи: … гу!… гу!

– 1 зн.: і де ті люде тут візьмуться, – в рукописі Департамента поліції: і де ті пьяні.

506, 1: Із-за Дніпра – в «Вечерницях», в копії Жемчужникова та М. і Б., а також Львівському Кобзарі: із за Дністра. Із-за Дніпра – пішло з Кожанчикова видання.

– 3: крикнули, схопились, – в рукописі Департамента поліції: й схопились.

– 5: Те, що співало. Жаль і страх, – в М. це два рядки:

Те що співало. . . . .

. . . . . Жаль і страх.

В рукописі Департамента поліції:

. . . . Опинилась

Та, що ставала

– 7 – 8:

Якась людина. На ногах

І на руках повиступала, –

в рукописі Департамента поліції та в М.:

А на руках і на ногах

Од стужі кров повиступала;

у Львівському Кобзарі (за «Вечерницями»): од стужі кров – уся струпом стала.

– 11: о поли бились в Ковтунах, – в рукописі Департамента поліції і в М. немає; у «Вечерницях» та у Львівському Кобзарі: об поли.

– 12: а потім сіла, – в рукописі Департамента поліції: і мовчки сіла.

– 14: в М. тут два рядки.

– 16: вона шептала. – в рукописі Департамента поліції і в М.: ніби шептала.

– 17: і тяжко, страшно, – в М. і страшно, страшно… В рукописі Департамента поліції: і якось страшно. Дальших 3 рядки в М. немає.

– 9 зн.: хто? я? – в рукописі Департамента поліції неправильно: хто? я. . . . я. . . .

– 7 зн.: цілували мене в лиця, – в М.: лице.

– 1 зн.: та ще й з медведем, – в рукописі Департамента поліції: та ще й медведя.

507, 2: чи то сижу, чи то співаю, – другого то в «Вечерницях», як і в Чернігівській копії, немає.

– 4: усе співаю, все співаю, – в рукописі Департамента поліції і в М.: Все співаю. Цього рядка у Львівському Кобзарі зовсім немає.

– 5: й говорить, – в Б.: немає й; немає і в рукописі Департамента поліції

– 10 – 11:

Хто? я чи ти?… Цить лишень, цить!

Он бач, зо мною пан лежить,

– в М.:

Хто, я? Цить. . . . цить…

З дочкою пан лежить, –

так і в рукописі Департамента поліції; у Львівському Кобзарі помилка: за мною.

– 13: (усміхнувшись), – в М. немає.

– 14:

Я в приданках була, впилася

І, молода, не придалася, –

інтерпункція зовсім неправильна: треба після впилася (,) а друге речення: і молода не придалася, – так це й стоїть в М. У Львівському Кобзарі: прибавках (!), бо так у «Вечерницях». В рукописі Департамента поліції: молода не предалася.

– 15: а все то, – у Львівському Кобзарі: а у все (!) то...

– 17: ще треба другу оженить, – в копії Жемчужникова і в М.: сина оженить, – і це зовсім справедливо, бо на стр. 514 і скрізь йде мова про дочку і сина, а не про двох дочок. В рукописі Департамента поліції інакше:

Піду ще сина хоронить,

А то без мене не зуміють.

– 13 зн.: будь тут з нами, – в М.: ти з нами; ти – теж в «Вечерницях» і в Чернігівській копії.

– 12 зн.: у нас: – у Львівському Кобзарі: в нас (!).

– 8 зн.: нема, – в рукописі Департамента поліції і в М.: немає, а у Львівському Кобзарі, (як і в «Вечерницях» і в Чернігівському копії) Бог має: повмірали:

– 6 зн.: кому ж ви їсти даєте? – це варіант з М., а в Б.: кого ж годуєте – есте? а у Львівському Кобзарі: годуєте, ськаєте (?!). Курйозне останнє слово пішло з «Вечерниць», де исчете, Львівський Кобзар, очевидно, вже українізував «ськаєте».

– 1 зн.: і все ті діти, усе діти! – і в М. і в Б.: І все діти! і все діти! У Львівському Кобзарі: і все діти, увсе діти! (так і в «Вечерницях»).

508, 1: не знаю, де од їх подітись, – в рукописі Департамента поліції та в М.: І мені нема де дітись.

– 2: й вони за мною, – в М.: усе за мною. Так і в рукописі Департамента поліції

– 6: хоч з гори та в воду, – у Львівському Кобзарі: хоч із гори та у воду, як і в «Вечерницях».

– 7: і відьма тяжко, – в рукописі Департамента поліції і в М.: і тяжко, тяжко.

508, 8: цигани довго дивувались, – цей варіант узято з М., а в Б.: мовчки (так і в «Вечерницях» і Львівському) дивувались: довго – пішло з Празького Кобзаря.

508, 13: сиділа, – у Львівському Кобзарі: сіла (бо так в «Вечерницях»).

– 15: щербатий місяць з-за могили, – у Львівському Кобзарі: з за могили немає.

– 16: мов позирав, – в рукописі Департамента поліції: мов дивувався.

– 16 і 15, зн., а також 14 – 13 – в «Вечерницях» перестановлено: спочатку, 14 – 43, а тогда 16 – 15.

– 11 зн.: достроїть палати, – в М.: на подзвін придбати.

– 10 зн.: другий дума, – в рукописі Департамента поліції: а той дума.

– 10 – 9:

як би його.

На подзвін придбати,

– в копії Жемчужникова і в М.:

Коли б швидче.

Достроїть палати.

В рукописі Департамента поліції: як би швидче, а у Львівському Кобзарі:

Як би чого

На подзвін придбати.

8 – 7:

один старий одпочине

В пишній домовині, –

в рукописі Департамента поліції, копії Жемчужникова та в М.:

Оттоді вже одпочину –

Аж у домовині!

6 – 5:

Другий старий – і так собі

Де-небудь під тином

– в рукописі Департамента поліції, копії Жемчужникова та в М.:

а убогий і так-собі

Де небудь загине.

У Львівському Кобзарі: оттак собі де-небудь під тином (бо так у «Вечерницях»).

– 2 зн.: убогого не згадають, – в М.: й не згадають. Після слів: «а того ще й лають» в рукописі Департамента поліції та в автографі М. є ще два рядки (вони є у Празькому Кобзарі):

Не спиться старому ні в полі, ні въ хаті,

А треба як небудь віку доживати.

509, 3: позирає, – в рукописі Департамента поліції і в М.: і дивиться.

– 4: і на подзвін не дбає, – в рукописі Департамента поліції і в М.: може що й гадає.

– 9: дивилась я вже, ти дивись, – в М.: дивлюся. Ні в М., ні в Б. немає зовсім (,), – через це не знати було, чи треба після я поставити, чи після вже. В рукописі Департамента поліції вона стоїть після я.

– 15: я вже, – в рукописі Департамента поліції і в М.: уже.

– 12 зн.: у гаю, – в М.: у гаї.

– 11: в Дунаю, – в М.: в Дунаї.

– 10: зн.: В баговинні зеленому, – і в М. і Б.: в зеленому баговинні – так і в Кожанчикова. Львівському, в «Вечерницях», в Празькому Кобзарі – через що д. Романчук переставив?

– 9: трохи, – в рукописі Департамента поліції і в М.: трошки.

– 8: хоч каліку, – в рукописі Департамента поліції і в М.: хоч погану.

– 4: а он, – в М.: он… он; в рукописі Департамента поліції: цить, цить!

– 2: іди до мене, – в М.: ото до мене.

– 1: не йде прокляте, – в М.: погане.

510, 1: з моєї чистої криниці, – в М.: й на той рік знало б. В рукописі Департамента поліції: впилося б добре (співає).

– 5: наплодила, наводила, – в рукописі Департамента поліції: народила, наплодила.

– 6: та нема де діти, – в рукописі Департамента поліції: та нігде подіти.

– 9: чи жидові, – в рукописі Департамента поліції: жидові.

– 12 – 13, – в М. і в рукописі Департамента поліції перестановка: 13, а тоді 12.

– 14 – 15:

Що я в Волощині була?

Я роскажу, як нагадаю?

– в М.:

Я роскажу тобі: ти знаєш

Що я в Волощині була?

– 16: близнят, – в М.: було зразу: «синів», а поправлено на «близнят».

– 14 зн.: в Туреччині сповивала, – і в рукописі Департамента поліції, і в М. і в Б.: сповила; так і Кожанчикова та Празькому, а у Львівському: у туреччені сповила (так і в «Вечерницях»).

– 13 зн.: та додому однесла, – в рукописі Департамента поліції і в М.: понесла.

– 8 зн.; упилася! упила – ні в одному «Кобзарі», ні в М., ні в Б. немає: упила (та й що ж би це значило?), а упилась; так і в рукописі Департамента поліції, а у Львівському Кобзарі: (як і в «Вечерницях»): Впилася, упилась

– 6 зн.: не просплюся, – в рукописі Департамента поліції: не просплюсь.

511, 2: нема, – в рукописі Департамента поліції: немає.

– 3: умер найстарший, – в копії Жемчужникова: старійшій, а в М.: найстарший.

– 5 – 6:

А я думала, що й досі

А ж уже немає, –

в рукописі Департамента поліції, в копії Жемчужникова в М.:

Я думала в Туреччині

Аж і там немає.

У Львівському Кобзарі: аж вже немає.

– 7: слухай лишень, – в М.: ось слухай же!

– 9: я шукаю Наталочку, – в рукописі Департамента поліції: дочку мою: в М. було одразу: дочку свою; у Львівському Кобзарі: Наталоньку,

– 10: та сина, – в рукописі Департамента поліції: І сина

– 11 – 12:

Дочку свою Наталочку

Та шукаю пана,

– в М.: А найгірше (в рукописі Департамента поліції: а ще гірше) я шукаю Проклятого пана;

В копії Жемчужникова я шукаю пана.

– До рядків, почавши од 13 і до останнього на стор. 511 – в рукописі Департамента поліції, в копії Жемчужникова та в М. є такий варіант:

Щоб задушить! бо як узяв

Мене молодою,

Та й остриг, неначе хлопця

І скрізь за собою

Возив мене. У Бендерах .

Тойді ми стояли

З москалями, а москалі (цього рядка в рукописі Департамента поліції немає)

Турка воювали (у Львівському Кобзарі: турків, так і в Вечерницях).

Ото ж як раз проти Спаса

Привела близнята.

511, 16 зн.: а він мене і набачив, – у Львівському Кобзарі: і не бачив (!); так і в «Вечерницях».

– 15 зн.: і не снилось, – первоначально в Б. було: я незнала.

– 1 зн.: а він мене і покинув, – в рукописі Департамента поліції і в М.: а він проклятий покинув.

512, 1: не вступив і в хату, – у Львівському: не впустив й у хату (!); в «Вечерницях» цей рядок зовсім опущено.

– 2 – 3: в рукописі Департамента поліції і в М. немає,

– 4: пішов собі з москалями, – у Львівському Кобзарі: пійшов з москалями (так і в Вечерницях»).

– 6 – 7:

повертала в Україну

Степами, тернами, –

в рукописі Департамента поліції і в М.:

в Україну повернула

Босими ногами.

– 9 – 10:

У селах питала

Шлях у Київ, –

в рукописі Департамента поліції і в М.:

Ішла та питала

До Київа

у Львівському Кобзарі: по селах питала.

– 1.1: люде насміялись, – в рукописі Департамента поліції і в М.: посміялись.

– 15: на свою Країну, – у Львівському Кобзарі: Вкраїну.

– 16: придибала, – в М.: Доплелася: в рукописі Департамента поліції: доплентала.

– 17: вечора діждалась, – і в М. і в Б.: вечера; в рукописі Департамента поліції: діждала.

– 17 зн.: щоб люде не знали, – в М. і копії Жемчужникова: щоб мене.

– 16 зн.: от я крадусь по під тинню, – у Львівському Кобзарі: по під тини; (в «Вечерницях» по підтинью), в М. і в рукописі Департамента поліції: підкрадаюся до хати (в копії Жемчужникова: підкрадалася).

– до віршів од 15 і до 3 зн. варіант в М. та копії Жемчужникова:

Аж огню немає.

І думала що батько спить, (в рукописі Департамента поліції: що спить батько).

Аж батько вмірає, (в рукописі Департамента поліції: аж він умірає).

І нікому руки скласти.

Я перелякалась

– 8 зн.: то мій батько, – в «Вечерницях» і у Львівському Кобзарі: мій батечко.

513, 2: вбігаю, – в рукописі Департамента поліції і в М.: убігаю.

– 3: а він уже ледве дише, – у Львівському Кобзарі: а він вже. В рукописі Департамента поліції: ледве стогне.

– 5: мій таточку, – в рукописі Департамента поліції і в М.: тату, тату!

– 6: за руки хватаю, – в рукописі Департамента поліції і в М.: хапаю; у Львівському Кобзарі: за руку хватаю.

– 7: се я кажу. А він мені, – в М.: А він мене взяв за руку.

– S: шепче: «я прощаю, – в М.: і шептав:.

– 9: я прощаю – тілько й чула, – в М.: прощаю… і…

– 10: здається, я впала, – в М.: я здається, в «Вечерницях»: і впала; в рукописі Департамента поліції: бо, здається.

– 11: і заснула, – в М.: та й заснула.

513, 14: як у ямі в хаті, – в рукописі Департамента поліції і в М.: щось ходить по хаті.

– 15: а за руку батько давить, – у Львівському Кобзарі і в «Вечерницях»: а за руки.

– 16: кричу, – в рукописі Департамента поліції: кличу.

– 18 зн.: а він уже так, як крига, – в рукописі Департамента поліції і в М.: Аж він уже…; у Львівському Кобзарі: а він вже так, як крига; в «Вечерницях»: а він вже як крига.

– 14 зн.: що зробив би? – В рукописі Департамента поліції і в М.: чи простив би? А в Б. Щоб зробив? (так у Львівському Кобзарі і есть, а в Кожанчикова та Празькому – підправлено).

– 12 зн.: їй Богу, не знаю, – в рукописі Департамента поліції і в М. та копії Жемчужникова: Простив ой, ей Богу!

– 9 зн.: потім не згадаю, – в рукописі Департамента поліції і в М.: Я молилася Богу.

– 8: дітей, бачся, годувала, – в рукописі Департамента поліції і в М.: Ба ні… дітей годувала.

– 6: та очіпок – се вже вранці, – в М.: та, здасться, ще очіпок. В рукописі Департамента поліції: що очіпок.

– 4: щоб не знать було, що стрига, – у Львівському Кобзарі: що стригли (так і в «Вечерницях»).

514, 3: і одна я, як билина, – в М.: як той палець; в рукописі Департамента поліції: І одна я з близнятами.

– 4: на полі… – в рукописі Департамента поліції і в М.: на світі.

– 5 – 6, – в рукописі Департамента поліції і в М. немає. А далі в рукописі Департамента поліції стоїть: (плаче і співає).

– 9: коровай сама бгала, – у Львівському Кобзарі: пхала (sic!), бо так в «Вечерницях».

– 11: сина оженила, – в рукописі Департамента поліції і в М.: А сина женила.

– 19: що дальш буде, – у Львівському Кобзарі: дальше; в М.: Що ж там буде. В рукописі Департамента поліції: що ж дальш.

13 зн.: дальше, – в рукописі Департамента поліції: лиш.

– 11 зн.: що даси? – в Празькому Кобзарі пропущено. В рукописі Департамента поліції: А що даси!

– 9 зн.: я кукурузи, – в рукописі Департамента поліції і в М.: я й…; у Львівському Кобзарі: Я панушої (?!) принесу.

– 8: нагадала, нагадала, – в рукописі Департамента поліції і в М.: постривайте нагадала.

– 6: завдав сина, – в рукописі Департамента поліції і в М.: а сина взяв.

– 4: виганяли. Нагадала… – в М.: Еге, еге! Нагадала; а зразу було: еге, еге! Громадою (так і в рукописі Департамента поліції). В «Вечерницях»: вигонили.

– 1: і байстрят носила, – в рукописі Департамента поліції і в М.: близнят; в рукописі Департамента поліції: близнят водила.

515, 1: за плечима, – в рукописі Департамента поліції: за собою.

– од рядка 2 и до 8 знизу в рукописі Департамента поліції, в М. та в копії Жемчужникова дуже одмінний варіант, а власне:

Аж і пан приїхав (в рукописі Департамента поліції: аж і сам.)

Отоді було громаді

І всім до сто лиха (в рукописі Департамента поліції: досталося).

Щоб мене не виганяли

З батьківської хати.

Та й взяв мене з близнятами

(одразу було: а мене взяв з близнятами. В Жемчужникова: І взяв, в рукописі Департамента поліції: А мене взяв).

До себе в палати.

Ростуть мої близняточка (в Жемчужникова: ростуть, ростуть…).

А я утішаюсь,

І з лютою гадюкою (в рукописі Департамента поліції: гадиною).

Я знову кохаюсь.

покохалося до краю!

Сина у лакеї...

Занапастив… а – з дочкою!

Чи чуєш, – з своєю!..

Чи це не гріх по вашому?

І в вас так уміють? (в Жемчужникова: чи в вас…).

А мені дав карбованця (в рукописі Департамента поліції: карбованець).

Та послав у Київ,

Послав Богу молитися. (в Жемчужникова: помолитись; в рукописі Департамента поліції: щоб я Богу помолилась).

Ото ж я й ходила. (в Празькому Кобзарі цей рядок чомусь опущено).

І молилась

– 13 зн.: після слів «Наталочку… дитя своє» – по всіх виданнях, крім «Вечерниць» а звідти Львівського 1867, пропущено рядок: Ирод нечестивий (із Б.); пропустив його і д. Романчук.

– 17: я марне, – в рукописі Департамента поліції і в Жемчужникова: я дарма.

– 6 зн.: чи в вас єсть Бог який небудь, – у Львівському Кобзарі: чи у вас є…

– 5 зн.: В нас його немає, – в «Вечерницях» та у Львівському Кобзарі: Бо у нас його немає; в рукописі Департамента поліції та в Жемчужникова: отже в нас

– 2 зн.: вертаюся із Київа, – в М.: Вертаюся я додому. Рядки 2 – 1 – в Празькому Кобзарі опущено.

516, до рядків од 1 і до 14 зн. варіант в рукописі Департамента поліції та в М. та в Жемчужникова:

Пан поїхав десь з дочкою,

Як перше зо мною (ці 2 рядки в Празькому Кобзарі опущено).

І сина взяв; потім… потім…

Далебі, не знаю,

Що робилось… Мені снилось

Ніби то літаю

Над байраками совою

І дітей шукаю…

Ні, не слухай… Я не дітей

(В копії Жемчужникова: І не дітей; в рукописі Департамента поліції: та то брехня. Я не дітей)

Я шукала пана;

А тепер уже не треба – (в рукописі: Департамента поліції: Та тепер –).

Піду у цигани.

Я вже сина оженила,

А дочка й так буде.

516, 19 зн.: то й спущу його на його, – у Львівському Кобзарі: спущу на його.

– 18: от тобі проклятий, – це помилка; в Кожанчикова та Празькому: от-тоді, а в «Вечерницях» і у Львівському правильно: одійди. Помилка сталася через те, що в автографі (Б.) стоїть: отойди.

– 18: я сина вже, – теж помилка, – як слід стать лишень у Львівському Кобзарі: А сина вже, – так і в Б.

– 10 зн.: поки найдуть, – в М. зразу було: поки стопчуть… Так і в рукописі Департамента поліції.

– 9: неживою. Чи ти бачив? – В рукописі Департамента поліції та в М.: ти не бачив мого сина?

– 7: мій син Іван… Ух, холодно! – в рукописі Департамента поліції та в М.: такий, як ти… В рукописі Департамента поліції замість: Ух холодно – А знаєш, що?

– 5: намиста доброго куплю, – в рукописі Департамента поліції: а я намиста накуплю.

– 4: та й тебе повішу, – в М. і рукописі Департамента поліції: і тебе.

– 3: а сама піду, – в М. та рукописі Департамента поліції: та й піду собі.

– 1: несе у Київ, – у Львівському Кобзарі: в Київ.

517, 3: чи я найду моїх діток, – в рукописі Департамента поліції та в М.: дітей своїх.

– 6: цигане вставали, – у Львівському Кобзарі уставали.

– 7: розібрали шатро, – і в рукописі Департамента поліції, в М., в Б. і у Львівському Кобзарі: розбірали, а в Кожанчикова та Празькому – помилка. В «Вечерницях»: розібрали.

– 10: А вона, небога, – теж помилка: в рукописі Департамента поліції, в Б., в Вечерницях і у Львівському Кобзарі: І вона…

– 10 – 17: в М. та копії Жемчужникова варіант:

І відьма устала

Та й пішла сама за ними,

А йдучи співала:

«Кажуть люде, шо суд буде…

4 рядки (од слів «Кажуть люде») в рукописі Департамента поліції посунуто вправо.

– 12 – 11 зн. – в рукописі Департамента поліції і в М. немає.

– 9 зн.: в городи, – в М. і рукописі Департамента поліції з наголосом: в городи.

– 8: і марою, – в рукописі Департамента поліції і в М.: і мов диво.

– 3: по селах, – в рукописі Департамента поліції і в М.: по світу.

– 2: схаменулась, – в рукописі Департамента поліції: перестала.

518, 3: то таке ій… – помилка: скрізь по «Кобзарях» і в Б. – щось таке.

– 5 – 6:

Напоїла,

То воно й минуло,

це варіант М. (так і в рукописі Департамента поліції), бо в Б.:

Напувала,

То воно й минулось, –

тим часом по «Кобзарях» скрізь той варіант, що в Б.

– 7 – 8: Потім її й сама стала, – в М. і рукописі Департамента поліції й немає.

Вчить лікарувати, – це з М., бо в Б.: І лікарувати. В рукописі Департамента поліції – як в М.

– 11: як варити, напувати, – це з М., бо в Б.: як сушити, як варити.

– 13: І приблуда училася, – це з М., бо в Б.: Маріула. А та вчилась.

– 14: І Богу, – це з М., бо в Б.: та Богу.

– 15: літо й друге проблукала, – це з М., бо в Б.: Минуло літо. Уже й друге.

– 16: та в старої вчилась, – це з М., бо в Б.: І трете настало. В рукописі Департамента поліції: та трави сушила.

– 17 – 18:

А на трете в Україну

З нею приблудилась,

– це з М., бо в Б.:

Уже прийшли в Україну….

Жаль їй чогось стало.

В рукописі Департамента поліції: приблудила.

– 12 зн.: та й пішла собі до дому, – так в рукописі Департамента поліції, так: і в М., а в Б.: небога.

– 11: на свою країну, – в Кобзарі Кожанчикова: в свою Україну (узято з М.), а у Львівському: на свою Вкраїну (так у «Вечерницях»). Далі після цих слів в Б. текст значно скорочений і виглядає так в «Вечерницях» (подано його в Кожанчикова, в Празькому Кобзарі в примітці, стр. 203, а в виданні Романчука в примітках на стр. 691):

Та й пішла небога

На свою країну

(у Романчука в «примітках» (стр. 691) неправ.: В свою Україну, – бо так в Кожанчикова).

Вернусь, каже, хоч погляну

На дочку, на сина.

Не довелось.

Пан вернувся,

Покинув Наталю

В Московщині.

А ти її

За Дністром шукала!

Сина Йвана молодого

Оддали в солдати

За те, що ти не навчила

Панів шанувати.

До кого ж ти прихилишся?

Нікого немає!

До людей хились, небого, –

Люде привітають.

Пан вернувшись занедужав,

Стогне, пропадає,

А вона набрала зілля,

Та й пішла в палати

(в Б.: а не мак: у Львівському: та прийшла в палати: так і в «Вечерницях»).

Лічить його, помагати,

А не проклинати.

Не помогла болящому,

Бо не допустили.

А як умер, то за його

Богу помолилась

І жила собі святою,

Дівчат научала,

Щоб з панами не кохались,

Людей не цурались:

«А то Бог вас покарає,

А ще гірше – люде;

Люде горді, неправедні,

Своїм судом судять…

Оттак вона поучала, (але в Б.: научала. Так і в Вечерницях)

Болящих лічила,

З убогими останньою (в Б.: А з убогим).

Крихтою ділилась.

Люде добрі і розумні

Добре її знали,

А все таки покриткою (зразу в Б. було:знахуркою).

І відьмою звали!

На цьому кінчається текст, видрукований у «Вечерницях». Од рядка 10 зн. на стр. 518 і до кінця поеми по «Кобзарях» текст іде по М.

518, 10 зн.:

Рада, рада та весела.

Мов мала дитина,

– це з М., а в Б.:

Вернусь, каже, хоч погляну

На дочку, на сина.

– 1 зн.: І легко спочила, – одразу було в М.: легенько спочила.

519. 1: мов, – в рукописі Департамента поліції: як.

– 2: злеє і незлее, – в рукописі Департамента поліції: і злеє й незлеє.

– 7: мов в палатах, в своій хаті – в М.: в палаті (очевидна помилка, по аналогії з дальшим: хаті). В рукописі Департамента поліції: в палатах.

– 8: перезімувала, – в М. було зразу: переночувала, але поправлено на: жити вона стала (так і в Празькому Кобзарі). В рукописі Департамента поліції: перезімувала.

– 13: І всім людям, – в рукописі Департамента поліції: і всякому.

– 15: а як, – в рукописі Департамента поліції: А що.

– 11 зн.: сама собі, – в рукописі Департамента поліції: між чужими.

– 7 зн.: й хату, – в рукописі Департамента поліції без й.

– 2 зн.: у хаточці, – тим часом в М. і в Празькому Кобзарі: хатиночці. У хаточці – так в рук Департамента поліції.

– 1 зн.: як у раї, – в рукописі Департамента поліції, в М. та в Празькому: мов у раї. В рукописі Департамента поліції: як у раї.

520, 5: колачик, – очевидно: калачик (так і в М.). Колач – спеціально галицьке слово. В рукописі Департамента поліції: той бубличків.

– 9: в селі жила. – а в рукописі Департамента поліції, в М. і в Празькому Кобзарі: жила дома. В рукописі Департамента поліції: в селі жила.

– 11: й поважали, – в рукописі Департамента поліції: і вітали.

– 12: після «давали» ряд крапок (. . . . . .).

– 19 зн.: з подагрою і подушками, – в рукописі Департамента поліції: з недугами і болячками.

– 15 зн.: самого тілько. Де-ж ті діти? – в рукописі Департамента поліції: тілько самого. А деж діти?

– 7 зн.: після та ба – ряд крапок.

– 4 зн.: милосердная, – в рукописі Департамента поліції і в М. тут, як і скрізь у Шевченка: милосердая.

– 2 зн.: в палати сумниї. Просила, – в рукописі Департамента поліції і в М.: І лікарів оттих просила, як це і в Празькому Кобзарі. Звідки варіант?

– 1 зн.: пана зільлем, – в рукописі Департамента поліції: зіллям пана.

521, 1: Божилася, що, – в М.: Хрестилася, що, – так і в Празькому Кобзарі.

– 2: та лікарі, – в рукописі Департамента поліції: І лікарі.

– 6: і жаль, – так і в рукописі Департамента поліції і в М., а в Празькому Кобзарі: та жаль.

– 15: новий розмір. В рукописі Департамента поліції теж новий.

– 15 зн.: не прощений, – в рукописі Департамента поліції і в М. наголос: непрощений.

– 13 зн.: уже його лукавого, – в рукописі Департамента поліції: у будинках. Уже його.

– 12 зн.: й сакраментували, – в рукописі Департамента поліції і в М. й закреслено (нема його і в Празькому Кобзарі).

– 7 зн.: якось, – в рукописі Департамента поліції: потім.

– 2 зн.: стали прохати, – в М.: благати (так і в Празькому Кобзарі). В рукописі Департамента поліції: прохати.

522, 2: І нищечком, – в рукописі Департамента поліції: І тихенько.

– 3: шептала, – в М. було зразу шептала, але закреслено і поправлено: читала (так і в Празькому Кобзарі); так і в рукописі Департамента поліції

– рядки 15 – 12 знизу в рукописі Департамента поліції і в М., долучено до дальшого розділу.

– 13 зн.: за ворога, – в рукописі Департамента поліції: за грішного; в М., в копії Жемчужникова та Праж.: покійного. Звідки ворога?

– 8 зн.: Ніби. – в рукописі Департамента поліції: так як.

523, 10: і де що робилось, – так в рукописі Департамента поліції, а в М. (як і в Празькому Кобзарі): і все що робилось.

– 15: їм росказує, – в рукописі Департамента поліції: їх розважає.

– 19: підете ви, – в рукописі Департамента поліції: и ви.

– 5 зн.: то все пани, – в М.. в рукописі Департамента поліції та в Празькому Кобзарі: пани все ім

– 4 зн.: і з рогами, і з хвостами, – в М.: хвосхами, – але це, очевидно, помилка. В рукописі Департамента поліції: Із рогами і хвостами.

– 3 зн.: обрізують коси, – так і в Празькому Кобзарі, але в М. безперечно: одрізують. В рукописі Департамента поліції: косу.

– 1 зн.: та простоволосу, – так в рукописі Департамента поліції, а в М. (і в Празькому Кобзарі) зовсім справедливо: І простоволосих, – бо не одну ж! – та й попереду: одрізують коси (а не косу).

524, 14 зн.: чорти утопили, – так в рукописі Департамента поліції, а в М. і в Празькому Кобзарі: задавили.

– 11 – 10 зн.: на могилі й осиковий, – в М. та Праж.: І в могилу. В рукописі Департамента поліції:

Й осиковим

Кілком пробивали.

– 9 зн.: уквітчали, – в рукописі Департамента поліції: засіяли.

– 8 зн.: квітками, – в рукописі Департамента поліції: цвітками.

– 6 зн.: дрібними, – в рукописі Департамента поліції: своїми.

– 2 зн.: хрестітесь, – в рукописі Департамента поліції: молітесь.

– 1 зн.: молітеся і не кваптесь, – так в рукописі Департамента поліції, а в М.: хрестітеся й не кваптесь (так і в Празькому), а в копії Жемчужникова: хрестітеся, не кваптеся.


Джерело: Доманицький В. Критичний розслід над текстом «Кобзаря». – К.: 1907 р., с. 152 – 169.