Початкова сторінка

Тарас Шевченко

Енциклопедія життя і творчості

?

67. Сон

В. Доманицький

Сон («Гори мої високії…»)

(Гори мої високиі)

Цей вірш Шевченко почав писати зараз же після попереднього (на стр. 95 книжечки), списав цілу сторінку, потім поправив навіть дещо олівцем, але тоді ж таки і закреслив увесь цей початок, і покинувши не записаною сторінку 96, на 97-ій поставив «9» («Не гріє сонце на чужині» – має № «8»), а зліва в ріжку скоса написав «Сонъ».

Крім цього автографа ніяких більш джерел немає. В Б. вірш цей не вписано.

Одміни:

246, 3 – 4:

Ще старшої… Мов ті хмари, –

Що за Дніпром сіли, –

в першій пробі було: «за Дніпром неначе хмари», і олівцем поправлено: «і ще старішої… мов хмари», а в новій редакції: «ще старіщої… мов ті хмари (слово «ті» після дописано), Що за Дніпром сіли (зразу було «за Дніпром посіли»).

– 5: Іду я тихою ходою, – в першій пробі: «Я йду собі, прозираю» поправлено потім на: «я йду і сумно позираю», а в нов. редакції: «Іду я тихою ходою».

– 7: неначе дива виринають, – в першій пробі: неначе з хмари виступають, – а в новій редакції так, як в друкованих виданнях, тілько на «дива» наголос: дива.

– 9: гай, байрак, – в першій редакції «гай» було закреслено і поставлено: «Та байрак», а в новій – знов «гай».

– 10: хатки біленькі, – в першій редакції: хатки прилипли.

– 12: в яру – , – в першій редакції: собі.

– 13: а долі, – в обох редакціях долі, а не далі, як це виправляє М. Кр-ськой.

– 18: стоїть з похиленим хрестом, – в першій редакції: а баня з нагнутим хрестом.

247, 2: нечепурні, – в М. з наголосом: нечепурні.

– 4: мов пяний старець, – в першій редакції: неначе старець (старець – як пише Шевченко).

– 5: Манастирище, – у Шевченка скрізь (і тут обидва рази): Монастирище, – він уживає частіше: монастирь, як манастирь.

– 8: пішло царям на грище, – в М. тільки ц . . . . .

– 12: а ви, ви гори, оддали, – в М. так: а ви! ви, гори, отдали.

– 11 зн.: що прокляну святого Бога – (такі в М.), а в «Кобзарях» тут звичайно (. . . . . . .)

– 10 зн.: за неї й душу погублю, – ні в М., ні в давніших «Кобзарях» немає «й». В автографі М. зразу було: «І грішну душу погублю, – але поправлено на «за неї».

247, 7 і 6 зн. – після «топитися» і після «широкому» – кілька крапок . . . .

– 1 зн. – І сонечко, – помилку цю зроблено ще в «Кобзарі» Кожанчикова, бо в автографі: а сонечко.

248, після рядка 10 – в М.: рядок крапок.

– 13, 14 і 17 – замість Уралом і Киргизам, – зразу було У . . . . . . К . . . . . , але незабаром (бо тим самим рудим чорнилом, але іншим письмом) дописано і решту літер.

– 15 зн.: після «переіначив» в М.: ??

– 1 зн.: битий тугою, – в М. з наголосом: тугою.

249, 14: зорею, – в М. зарею, – та й в інших багатьох місцях Шевченко пише на засланні «зарею» замість зорею, але переписуючи в Б. він звичайно уживає вже «зорею».

– 15: виступають, – зразу в М. було: виступили.

250, 8: і темний гайок, – в М. наголос: гаєк.

251, 3: на Дніпрових горах, – зразу було: на високих.


Джерело: Доманицький В. Критичний розслід над текстом «Кобзаря». – К.: 1907 р., с. 201 – 203.