Початкова сторінка

Тарас Шевченко

Енциклопедія життя і творчості

?

70. Ще як були ми козаками

В. Доманицький

Полякам

В автографах і в М., і в Б. заголовка немає, а в Чернігівському автографі [лист Шевченка до Максимовича од 5/IV 1858 (?)] заголовок дано Полякам. В «Кобзарях» звичайно стоїть «Ляхам» і далі: (Бр. Залеському), – так вперше поставлено у Львівському Кобзарі 1867 (в Кожанчиковському немає заголовка).

Що до дати цього вірша, то з приводу її постають деякі сумніви. Перш за все, йдучи за № 11 в автографі М., він не має зовсім №, а за ним далі стоїть № 12. Правда, ті сторінки (100 – 110), на яких його вписано – були останньою карткою 7-ого маленького зшитку першої книжечки, і Шевченко, почавши дальший, 8-й зшиток, міг навіть згодом його на порожню, не записану картку вписати. Але для нас це не має великої ваги, коли саме (після якого власне вірша) написано його – можна бути певним, що все одно його написано того ж таки р. 1847.

Написано його не так старанно, як інші, попередні, досить не економно (більшим письмом), а кінець «оттак-то Ляше, друже брате» – приписано, безперечно, далеко пізніше за початок, бо» після «кричать: te Deum» поставлено було кінцевий розчерк, а далі зовсім іншим письмом, косішим і кращим, дописано кінець. Письмо характером своїм дуже нагадує письмо Шевченка р. 1858, – коли переписувалися поезії в автографі Б. Мені здається певним, що кінець цей дороблено тоді, коли вірш цей Шевченко списував в листі до Залєського, – оттоді то він і додав «оттак-то Ляше друже брате» Спочатку ж вірш був написаний незалежно од якої-небудь думки про посвяту його комусь.

Додам, що у Львівському Кобзарі 1867 подано текст в іншій ще редакції, – якійсь пізнішій за М., але ранішій за Б. Що ж до Чернігівського автографа, то він має дату 5/IV – певно, не пізніш як р. 1858, (дати року в листі немає), – тим часом в Б. дата ясна: 14/III 1858 (це навіть було причиною того, що по «Кобзарях» і досі цей вірш датується р. 1858.) Що 5/IV не р. 1859, а раніший, то про це свідчить підпис під низом: «Кобзарь Тарасъ Дармограй»: р. 1859 в цій містифікації не було вже потреби. Не могло знов бути цей р. 1857, бо тоді у Шевченка не було його давніх рукописів. Таким чином Чернігівському автограф раніший за Б., одначе в ньому є одна одміна (в останньому рядку), – краща, – ніж в тексті М. та Б.

Одміни:

270, 5 зн.: після «жилось»- в автографах скрізь (!).

– 3 зн.: вольними степами, – у Львівському Кобзарі з якоїсь редакції узято: буйними.

271, 5: іменем Христа, – у Львівському Кобзарі гірша поправка «Христовим», бо через 4 рядки знову «Христовим».

– 8: широке море, – у Львівському: велике море; але і в М.: велике.

– 16: а ксьондз, – у Шевченка в М. оригінальна форма цього слова: ксендзь (таку форму стрічаємо і у власноручних поправках Шевченка в Чигиринському Кобзарі р. 1844).

– 17: Allelujah, – в М. немає цього слова, – єсть воно в Б.: але просто «алілуя»! Так само і в Чернігівському автографі.

– 9 зн.: і серце чистеє, – у Львівському Кобзарі: «щиреє».

– 8 зн.: І знову іменем Христовим, – у M.: І іменем Христовим знову.

– 7 зн. Возобновим наш тихий рай, – в Чернігівському автографі: Ми оновим. Щодо того, чи: возобновим, чи возобновім, – то у Шевченка стоїть просто и, яке у нього служить і за і, і за и, але маючи Шевченків же варіант «ми оновим», можна певніше думати, що повинно бути: возобновим.


Джерело: Доманицький В. Критичний розслід над текстом «Кобзаря». – К.: 1907 р., с. 206 – 208.