Початкова сторінка

Тарас Шевченко

Енциклопедія життя і творчості

?

81. Варнак

В. Доманицький

Варнак

В автографі М. – за номером 3, без заголовка, а в Б. з заголовком. В М. перед першим рядком стоїть ряд (. . . . . . .). Є варіанти і в копії Жемчужникова (ЗНТШ, т. 39).

Одміни Б. од М. великі. Текст, звичайно, друкується в «Кобзарях» по Б. В М. і Жемчужникова до перших 14 рядків такий варіант:

Тиняючи на чужині

В неволі злій, зострів я діда (в Жемчужникова: зазнав я діда), –

То був (зразу: одпущений) поселений Варнак (підкреслено).

Наш бідний мучений земляк.

Неначе діти, ми зраділи

Один другому. У неділю – (в Жемчужникова: один одному (.) В неділю).

Бувало між талами

По-над тим Уралом,

Поки не смеркне, розмовляли (в Жемчужникова: поки не смеркає (!))

О нашій славній старині.

І він росказував мені

Свою бувальщину. «Од Бога…

178, 15: од Бога все, – так і В М., а в Жемчужникова: Все од Бога.

– 16: не вдіє, – в М. і Жемчужникова: не зробить.

– після рядка 15 зн. («І ні на кого не жалкую») в М. рядок крапок, а далі, до низу на стр. 178 і аж до рядка 19 на стр. 179 – в М. значно коротший варіант:

Води багато утекло

З того часу… За Уманем

Було те вбогеє село,

Де уродився я на зло,

Де виріс я на безталання

Та на погибіль… Наша пані

Мене побачила в селі

Та й узяла собі в покої.

А в неї паничі були:

Були однолітки зо мною – (нема в Жемчужникова)

Так їм на виграшку. Росли (нема в Жемчужникова),

Росли вони та виростали

Та мною, дурні, забавлялись (в Жемчужникова: дурнем),

Уже й учиться почали (в Жемчужникова: й учити).

А я собі на безголовя.

179, 5: Із Ікви в море, – тут, очевидно, переборщили видавці Кожанчиковського видання; в автографі Б. (в М. цих рядків немає зовсім) стоїть: Із Ікви в… утекло. Ясне діло, що Шевченко хотів слідом навести справку, в яку більшу річку невеличка річечка Іква тече і зовсім не мав на думці моря, – бо це ж діється на Волині… Якби Шевченко мав поставити море, – то на щоб він кидав порожнє місце? Іква тече в Стир. Може б годилося так: У Стир із Ікви утекло…? Шевченко, очевидно, не мав на увазі ні моря, ні Дніпра, куди вода з Ікви тече раніш, ніж в море.

– 14 зн.: І я учуся. Слізми, кровю. – в М.: Учуся з ними. Сльоз і крови.

– 13: письмо те полилося, – в М.: Письмо стоїло… Чи нас!?

– 11: письму учить? – В М.: учить письму?

Далі новий розмір (од слів «Молитись Богу»).

– 8: не повинен знать невольник, – в М.: не повинні знать без волі.

– 7: його доля, – в М.: наша доля.

– 6: отож і, – в М. без ж.

– 4: не дав, і в москалі, – В М.: Не пускають… У москалі.

– 3: проклята, не голить, – в М.: І туди не голять.

– 1: пішов я, – в М.: вернувсь я.

180, 2 – в М. після цього рядок (. . . .)

– 3: година тяжкая настала, – в М.: Настали тяжкії літа.

– 4: настали тяжкії літа, – в М.: У нашому таки селі. Далі рядки 5-9 узято з Б. (в М. немає), а замість того один рядок: Росла убога сирота.

– 10: о Боже мій! о мій Єдиний! – В М.: о Боже, Боже мій-єдиний!

– 11: воно тогді було дитина, – в М.: вона тойді була дитина.

Далі аж до останнього рядка на цій сторінці в М. досить відмінний такий варіант:

Вона… Не нам Тебе судить

Великий Боже наш!

На неї Не довелось і надивитись,

А я ще думав одружитись,

І жить, і радоваться з нею, –

І Господа хвалить…

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

– Уже і краму накупили.

Уже і пива наварили –

Не довелося тілько пить:

Проклятий пан старий неситий

Покриткою пустив по світу:

Не довелося вкупі жить!..

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Дарма… минуло… не до ладу

Було б садити огород.

Пішов я писарем в громаду.

181, 3: та добрих, – в М. і Жемчужникова: та мовчки.

– 5: позїзжались, – Шевченко пише: позізжались. Після цього рядка в М.: (Мене звичайне не пізнали) і в Б. було зразу:

Мене вельможні павичі

Хоч бачили, та не пізнали, –

але закреслено. В М. і Жемчужникова тут далі 7 рядків досить одмінного варіанта:

Засватані, весілля ждуть,

А нашим молодим дівчатам

В селі проходу не дають.

Дарма! Нехай! Радіє мати (в Жемчужникова: Нехай радіє мати)

Радіє пан… А хлопці ждуть,

Як Бога, панського весілля.

181, 13 – 14

– у клеччану неділю

їх і повінчано обох,

– в М.:

Як раз у клечальну неділю (в Жемчужникова: в клеччаную (!)

І повінчали їх обох.

– 17 зн.: не бачив на землі великій, – в М.: не бачив зроду на землі.

– Після рядка 16 зн. («як молодії ті були») в М. і у Жемчужникова, замість цих 15 рядків і 6 рядків на стр. 181 – так стоїть:

А я убив їх! Признаюсь –

І досі страшно, як згадаю;

Я і росказувать боюсь,

А то ще й вас перелякаю.

На весілля

І ми отарою прийшли,

Палати білі запалили,

Панів великих і малих

Усіх порізали…

Молила

Сама стара за молодих,

До Бога руки піднімала… (в Жемчужникова: підіймала)

А невістками хлопці грались,

Поки замучили… Затих,

Загас пожар… Уже світало (в Жемчужникова: Уже затих).

А ми в діброву поховались

І раду радим. Що робить?

А що робить! Ходімо бить

Та мордувать панів проклятих.

І ми пішли… Ох, тяжко, брате,

Такіе згадувать діла! (Шевченко часто уживає закінчення іе замість ії).

Ватага день і ніч росла,

Уже за сотню прибувала… (в Жемчужникова: прибувало).

Мов поросяча, кров лилась –

182, 9: без милосердія і зла, – в М.: без зла.

– 12; ходив три годи я, – в М.: я три. года.

– 15: неначе пяний той різник, – в М. слова пяний немає.

– 16: до всього, всього, – в М. другого всього нема (Шевченко пише: всего).

– 17: спражеш, – в автографі Б.: спряжеш, а в М.: спечеш.

– 18: білолицю, – в М.: чорнобривку, в М.: чорноброву.

– 7 зн.: зарізав би, та… – в М.: перед та рядок цяток.

– 5 зн.: недолюдом, – в М.: окаянним.

– 4: Вже на світ займалось, – в М.: тілько що світало.

183, 3: святим дивом, – в М.: дивом дивним.

– 4 – 5: Храми божі, ніби з самим Богом, – в М.:

Церкви Божі, ніби з Богом

Самим…

– 10: який дивний Ти! Я плакав, – в М.: Вперше зроду я заплакав.

– 15: Мов переродився, – в М.: Я мов народився.

– 19 – 20:

Святим помолитись,

Та суда…,

– в М. і у Жемчужникова:

Не святим молитись,

А суда.


Джерело: Доманицький В. Критичний розслід над текстом «Кобзаря». – К.: 1907 р., с. 227 – 231.