Початкова сторінка

Тарас Шевченко

Енциклопедія життя і творчості

?

71. Чернець

В. Доманицький

Чернець

(П. Кулішу).

В автографі М. має поезія ця нумерацію «12». В лівому ріжку стоїть: «Чернець», вгорі: «П. Кулишу». В автографі В. просто «Чернець». Крім того, маємо варіанти в копії Жемчужникова (ЗНТШ, т. 33).

Вперше видруковано в «Основі», 1861, кн. 1. Передруковано звідси в «Вечерницях», 1863, ч. 3.

Одміни:

251, 7 – і ніколи, – в копії Жемчужникова: вже ніколи.

– 13: Серцю жалю, – у обох автографах і копії Жемчужникова; жалю серцю (перестановка в «Основі»).

– 12 зн,: і єдвабом, – в М. і В.: Эдвабном, в копії Жемчужникова: шовками.

– 8 зн.: відром – цебром (так в «Основі») – в обох рукописах і в Жемчужникова: цебром відром.

252, 2: мовчки виглядає (так в «Основі»), – в М. стоїть: певне, в Б.: мовчки; але збоку червоним олівцем Шевченко згодом написав: голе.

– 7: в червоних штанях оксамитних, – в М. було зразу: в червонім ритім аксамиті.

– 16: як би таки, молодиці, – в обох автографах, та й в «Основі», зовсім правильно: як би таки молодиці (dativ), – тим часом в виданні

Ю. Романчука «молодиці» – vocativ [з обох боків по (,)].

– 15 зн. – «Дам лиха» – новий розмір.

– 15 – 14, – в обох рукописах так:

Дам лиха закаблукам,

Дам лиха закаблам, –

а далі в Б.: Останеться (а не «достанеться») й передам. В М. цього рядка немає.

– 12 зн.: А вже ж тиї – в копії Жемчужникова: А вони ж тії.

– 11: лиха, муки, – в обох автографах і М.: лиха й муки.

– 8: Достанеться й передам, – в обох автографах: останеться (це не помилка, а систематично в обох автографах).

– 7: До Межигорського Спаса, – в М. додано опісля олівцем «Аж до». І так воно і в Б. «Аж» єсть і в «Вечерницях», і та у Львівському Кобзарі 1867.

– 6: потанцював, – так в обох рукописах, а в «Основі»: протанцював: в «Вечерницях» – як в «Основі».

– 2: крикнув, – в М.: старий крикнув.

253, 2: свята брама одчинилась, – так в обох автографах, а в Жемчужникова: святу браму одчинили.

– 4: і знов брама зачинилась, – в Жемчужникова: і знов браму зачинили (так і в М.).

– 5, – в копії Жемчужникова немає; в М.: на вік зачинили.

– 6: козакові, – в М. і в Жемчужникова: для козака.

– 9: Палій-Запорожець, – в Жемчужникова: Борозенський; в М. було зразу: Борозненський, але поправлено на «Запорожець».

– 13: по келії, – в Жемчужникова: Семен Палій.

– 14: Старий Чернець, – в М.: Семен Палій, в Жемчужникова: По келії.

– 15: у Вишгород, – в Жемчужникова: Семен Палій.

– 15 зн.: Дзвонковую, – в М. примітка Шевченка: «Дзвонковая криныця прозываеця недалекъ одъ монастыря».

– 14 – 13:

Як то тяжко,

Було.

– в М.:

Як то було

Тяжко.

– 7: письмо святе (так в «Основі»), – в обох автографах: святе письмо.

– 2: І в келії, – в М.: У келії.

254, 1: А сивий, – в M.: І сивий.

– 2: зазирає, – в обох автографах так, а в «Основі»: заглядає так і в «Вечерницях».

– 3: музики, – так в «Основі», а в обох автографах: музика.

– 11: читай, читай, – в М. зразу було: і все читай, але поправлено.

– 16: свою Борзну, – так в «Основі», – в обох автографах: Борзну свою.

– 17: ти сам, – в М.: і сам.

– 13 зн.: І старець тяжко заридав, – в М.: застогнав, а в Жемчужникова: Чернець заплакав, застогнав.

– 9 зн.: для чого ж на світ родився, – в обох автографах: для чого . . . . вродився.

– після рядка 8 («Свою Україну любив») в М. – ряд крапок.

– 5 зн.: взяв патерицю, – в Жемчужникова: і чотки взяв.

– 4: перехрестився, чотки взяв, – в Жемчужникова: І патерицю, і молитись.

– 3: І за Україну молитись, – в Жемчужникова: За ту Україну молитись, в М.: молитися.

– 2 зн.: Палій чернець, – в Жемчужникова: Старий чернець; в М. зразу було: Семен Палій, але поправлено на: Чернець Палій. В автографі Б. теж: Старий Чернець (як і в Жемчужникова).

Що до дати в «Кобзарях» «Орская крѣпость, 1848» – то можна думати, що це просто дата, коли вірш цей був посланий Кулішеві, – написаний же він безперечно ще р. 1847. Та на це маємо ще один доказ. В Кухаренковому манускрипті (ЗНТШ, т. 33, Варіанти, стр. 4) разом з «Москалевою криницею» та віршом «Вечір» знайшовся і «Чернець», і дата там р. 1847 і обстоювання О. Кониського за р. 1848 – безпідставне.

Чи дійсно ж Шевченко написав Я.Кухаренкові «Чернеця» з пам’яті, – не скажу запевне, але дуже незначні одміни від тексту М. і копії Жемчужникова (це й є автограф Кухаренка) показують, що навряд чи воно так: сумнівно дуже, щоб Шевченко так добре пам’ятав цілих 10 літ «Чернеця», щоб міг подати його так близько до початкової редакції. Адже ж ми знаймо, що Шевченко деякі свої поезії згодом так позабував, що й пригадати вже не міг, чи то його вірш, чи ні, – наприклад так було з «Пусткою» (М. Щепкину). Але де в нього взявся старий оригінал в Новопетровському – цього не берусь сказати.

Що до тексту в «Основі», то як бачимо, Куліш позволяв собі дещо поправляти, найбільш переставляючи слова, а часом то й заміняючи слова іншими підхожими.

Згадаю ще, що в автографі М. (на стр. 116 і 117) є ще дальший текст «Чернеця» (в виданні Романчука в примітках, на стр. 683, –узято його з Празького «Кобзаря»), але Шевченко тоді ж таки, як написав, закреслив його, і через те власне його немає от і в автографі Я. Кухаренка (копія М.), а також і в Кожанчикова.

Подаю цей кінець по автографу:

Молися, старче, бий поклони,

Поки й малих дітей погонять

Гатить глибокі болота…

На світі все бач суєта!

Молися ж, бий собі поклони…

Моливсь чернець за Україну;

Зробив і хрест, і домовину.

Та смерть барилася, не йшла,

Поки гармата заревла

Із Глухова по Україні.

Почув Чернець, не дохрестився,

Тілько на небо подивився

Та щось промовив, застогнав

І душу Богові послав,

А сам з труною одружився.

Стогнали дзвони, завивали.

Кіяне гори укривали:

Ченця Семена Палія

Ченці, мов Гетмана, ховали.

І нині, братія моя,

Стоять твердині на Україні –

Все Паліївськії на Хвастовщині;

В ярах, болотах лежать гармати:

На що? та й нікому іх доставати.

Захрясли жидом хвастівські гори,

Хвастяне погані на ксёндзя орють:

Инколи, инколи ченця згадають,

А де похованни? в якому краю? –

Вони не знають, може й не чули!

Кіяне бачили, та й ті забули.

Отак-то сталося, батьку козачий!

Все занехаяли діти ледачі:

І свою волю, і твою славу. -

Москалі рознесли вали в Полтаві

(в Празькому Кобзарі неправильно: у Полтаві),

Розруйнували і Січ, і Спаса,

А над тобою глину товкмасять.


Джерело: Доманицький В. Критичний розслід над текстом «Кобзаря». – К.: 1907 р., с. 208 – 211.