Початкова сторінка

Тарас Шевченко

Енциклопедія життя і творчості

?

138. Сотник

В. Доманицький

Сотник

В автографі М. – за № 1 з р. 1849. В Б. немає.

Одміни.

535, 1 і 3 та інші: Оглав, Оглаві – в М. скрізь з наголосом: Оглав, Оглаві.

– 5 і 6: од Борисполя, Борисполь, – наголос в автографі.

– 14: вилась квасоля, – зразу було: квасоля вьєця.

– 15: А з оболонками – в автографі: Із оболонками.

– 7 зн.: старий козак – зразу було: чію дитину.

– 5 зн.: то її доглядає, – в автографі: Та й доглядає.

2 зн.: сина ’ддав, – для чого таку форму ужили видавці Кобзаря Кожанчикова, не відаю, бо в автографі просто: дав.

– 1: обучатись, – в автографі (та й у Кожанчикова): обучатись.

536, 13, – розділ 2 починається просто: Сидить сотник –; – видавці Кобзаря Кожанчикова, очевидно, не прочитали далі одного слова, а воно має бути так: Сидить сотник на причілку,

537, 17: заквітчала, – у Шевченка скрізь: заквічати… Після коси – в автографові рядок цяток.

– 9 зн.: хрещатий, – в М.: Хрищатий.

– 8: та синій, синє голубий, – в автографі буквально: Та синѣй! Сынѣй голубий,

538, 4: то вийдеш заміж, – очевидно, помилка – в автографі: Ти вийдеш; так і в Кожанчикова і в Празькому Кобзарі.

539, 8 зн.: в соломяному, – в автографі: в соломляному.

540, 6: Богословом! – в М.: Богословом?!

– 13: з Настею, – в М.: з Настусею.

– 13 зн.: В попи! – в автографі: У попи (з наголосом), – так і в Кожанчикова, а в Празькому Кобзарі: В попи

– 4 зн.: для покійної, – в М.: для покойної.

541, 13 зн.: думаєш убити? – в М.: хочеш погубити.

543, 1: промовляє, – в автографі: примовляє (так і в Кожанчикова і Празькому Кобзарях).

– 15 зн.: А, бурсак, – в М.: А бурсак! (так і в Кожанчикова і Празькому).

– 9 зн.: дивися! Пся його личина, – в М.: дивися, пся його… (так і в Кожанчикова і Празькому).

– 7 зн.: добре, свате! – в М.: свату!

544, 14: замирає вся, – в М.: заміра.

– 4 зн.: дожидайся! – в М.: дожидайся ж!

545, 8: то і заплачте, – в М.: То й плачте (так і в Кожанчикова і Празькому). Звідкіля ці поправки?

– 14: я вже заповіди, – в М.: Заповіді.

546, 1: Вже вам, – в М.: вам вже.

Ішли би, – в М.: Ішли б (так і в Кожанчикова, а в Празькому Кобзарі: Ішли би).

– 14: Доганятиму, – в М. було зразу: та дожену.

547,1 : ми жонаті, – в М.: жонатий

– 5: та сорому, – в М.: сорома.

549, 3: паном, – в М. було зразу: дурнем.

– 5 зн.: тілько і осталось, – в М.: остались (так і в Кожанчикова та в Празькому Кобзарі).

Дата, як знаємо, – р. 1849, а не 1850 (в київських виданнях рік поставлено правильно: 1849).


Джерело: Доманицький В. Критичний розслід над текстом «Кобзаря». – К.: 1907 р., с. 267 – 269.