134. Заступила чорна хмара
Василь Доманицький
В автографі М. – за № 60 (останній з р. 1848). в Б. немає.
Уваги:
265, 17 зн.: а гетьман попович. – в М. було зразу: а дурний попович.
266, 10: Межигор, – в М.: в Межигорь (замість Межигорья, як 11 рядків нижче).
– 13 зн.: молитися, – зразу в М. було: та молися.
– 8 зн.: Ярополче, – підкреслено; і примітка Шевченка: «село коло Москвы».
– 5: запорожський, – в М.: запорозькій.
– 267, 6 зн.: за гетьмана, панахиду, – в автографі було зразу а потім закреслено. До останнього рядка: над нашим гетьманом (Шевченко завжди пише гетманом) додано ще олівцем: В Ярополчі (а може Ярополче, – тяжко розібрати – але, що певніш, Ярополчі).
Дата має бути р. 1848, а не 1850.
На сьому власне можна було б і скінчити з роком 1848, але ми маємо ще один вірш, який безперечно написаний 24 грудня р. 1848, а в книжечку заведений лишень за № 3 року 1849, – це «Не додому в ночі йдучи», посланий Ф. Лазаревському з Аралу. Хоч цей № (3) ніби свідчить, що й №№ 1 та 2 написано ще при кінці р. 1848, але як про них ми не маємо певних вказівок, то так уже й лишимо їх на початку р. 1849, тим більш, що різниця тут не в місяцях, а в днях.
Джерело: Доманицький В. Критичний розслід над текстом «Кобзаря». – К.: 1907 р., с. 265 – 266.